Громадяни отримають безперешкодний доступ до публічної інформації української митниці

Із прийняттям нового Закону України «Про доступ до публічної інформації» у громадян з’явилися реальні можливості отримувати офіційно запитувану ними інформацію від державних установ. Які основні вимоги та права на доступ різного роду інформації у громадян, ми попросили розповісти начальника відділу правового забезпечення Чопської митниці, кандидата юридичних наук Лілію Дорофеєву.

Нова редакція Закону України “Про інформацію”, що набрали чинності 10 травня 2011 року, надає нове визначення інформації. Зокрема, до них тепер віднесені будь-які відомості та дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях, або відображені в електронному вигляді.

– За яким порядком визначається поділ на відкриту та закриту інформацію?

– За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Відкритою вважається вся інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Основною метою Закону України “Про доступ до публічної інформації”, на нашу думку, є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на її надання, поетапний порядок доступу до такої, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Інформацією з обмеженим доступом є така, шкода в оприлюдненні якої переважає суспільний інтерес в її отриманні і становить загрозу національній безпеці, обороні, запобіганню злочину тощо. До інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною являється інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, що була отримана або створена розпорядниками інформації.

– Як тепер можна оперативно отримати відповідь на запитувану інформацію від органів виконавчої влади, зокрема, митниці?

Закон зобов’язав органи державної влади, у тому числі митниці надавати та оприлюднювати інформацію, що була отримана або створена ними в процесі виконання своїх владних повноважень та обов’язків.

При цьому, встановлено окремі норми прямої дії, які унеможливлюють приховування певної інформації. Наприклад, не може належати до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади та обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

Встановлено також поняття “запиту на інформацію” як прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Встановлено часові межі відповіді на запити. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. І лише в тих випадках, коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про таке продовження строку повідомляється запитувач в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відмовити надати інформацію за запитом розпорядник може лише тоді, коли не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком та не дотримано вимог оформлення запиту на інформацію.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Митні органи, як суб’єкти владних повноважень, у повній мірі зобов’язані виконувати  всі вимоги законодавства.

Відповідно до коментованих змін та з метою забезпечення права юридичних та фізичних осіб, а також об’єднань громадян на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні Держмитслужби України, наказом від  09.06.2011 № 483 затверджено Порядок складання та подання запитів на публічну інформацію в Державній митній службі України, визначено відповідальну особу за доступ до публічної інформації в Держмитслужбі та забезпечено організацію безпосереднього доступу до такої інформації.

– А якщо запитувана інформація не надана у визначені законодавством строки, або необґрунтовано відстрочена?

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені законодавством строки у разі настання обставин непереборної сили. При цьому, рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Відповідно, в системі митних органів така відмова може бути оскаржена начальнику митниці, Голові Державної митної служби України або до суду.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит, ненадання інформації на запит, безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію, неоприлюднення інформації відповідно до Закону, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації, несвоєчасне надання інформації, необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, нездійснення реєстрації документів, навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Слід зазначити, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Прийняті зміни в законодавстві – ще один крок на шляху розбудови правової держави та формування демократичного суспільства, оскільки з одного боку забезпечують відкритість інформації щодо діяльності органів влади, зобов’язують їх оприлюднювати всі офіційні рішення, скорочують терміни отримання відповідей на запити, і поряд з цим містять норми, що гарантують  захист конфіденційної інформації та відшкодування збитків за використання неправдивої інформації, встановлюють відповідальність для органів влади за порушення норм законів.

– Дякую за компетентні відповіді.

 

Розмовляла Вікторія Сенгетовська

Джерело: http://zakarpattya.net.ua