Marianna Soronevych
За загальним правилом, діти які не досягли шістнадцяти років, мають право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними
Правило діє згідно ст. 313 Цивільного кодексу України.
Правилами перетинання державного кордону України громадянами України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57) передбачено, що виїзд з України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків допускається при наявності нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.
Однак у практиці сімейних правовідносин трапляються непоодинокі випадки коли для виїзду дитини за кордон однин з батьків не надає такої згоди.
Єдиним виходом в даній ситуації є звернення до суду з позовом про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг шістнадцятирічного віку без згоди та супроводу другого з батьків.
Аналіз судової практики свідчить, що при вирішенні даної категорії справ, суди керуються принципами зазначеними в статті ст. 141 Сімейного кодексу України, яка гарантує рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. Отож, схилити на свій бік суддю у таких справах досить не просто. Особливість справ щодо вивезення дитини за кордон без згоди другого із батьків полягає в тому, що тут потрібно зробити велику роботу зі збору доказової бази, яка і відіграє основну роль при вирішенні справи у суді.
Досвід наших юристів свідчить, що при поданні розглядуваного нами позову необхідно встановити наступні обставини:
1. Підтвердження факту ухилення одного з батька від надання згоди.
Відсутність доказів ухилення є самостійною підставою для відмови у позові або скасуванні Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі – ВССУ) судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним встановленням обставин справи (у випадку задоволення позову). Як приклад ухвали ВССУ від 16.01.2013 р., від 11.06.2015 р., від 09.04.2014 р., від 06.06.2013 р.
2. Зазначення країни та конкретного проміжку часу.
Актуальність вказаного питання зумовлена вимогами пункту 4 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, який передбачає надання та отримання саме дозволу на разовий виїзд до конкретної країни в конкретний проміжок часу.
Зазначене підтверджується численною та достатньо стабільною практикою ВССУ з цього приводу, зокрема в ухвалах від 24.06.2015 р., від 15.07.2015 р., від 01.04.2015 р.
3. Доведення відповідності поїздки інтересам дитини.
Відповідно до п. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Про обов’язковість врахування інтересів дитини вказує і ВССУ ухвалах від 23.09.2015 р., від 02.03.2016 р. , від 23.03.2016 р.
Викладення в позовній заяві зазначених вище доводів, підтверджених належними доказами, забезпечить досить швидке та позитивне вирішення справи для заявника.
Якщо в якості представника позивача в судовому засіданні бере участь фахівець в галузі права і при наявності обґрунтованої належними доказами позовної заяви, дана справа в суді може бути вирішена за одне засідання. В інших випадках – розгляд справи може затягнутися щонайменше до чотирьох місяців.
Юрист консалтингової компанії TAX GROUP Муравка О.Р.
_____________________________________________________________
Більше новин:
