Marianna Soronevych
Щоб зрозуміти, які витрати, повинен оплачувати власник нерухомості, а які – орендар, проаналізуємо діючі нормативи італійського закону.
Поділ витрат між власником і орендарем, а також зміст і правила договору оренди житла, регулюються Законом № 392/78 Цивільного кодексу Італії.
Щоб зрозуміти, які витрати, повинен оплачувати власник нерухомості, а які – орендар, проаналізуємо чинну нормативу закону.
Оплата за реєстрацію орендного договору
Витрати на реєстрацію договору оренди розподіляються між обома сторонами порівну: власник платить 50% вартості, а орендар виплачує решту 50 відсотків.
Комунальні послуги
Комунальні послуги (вода, електроенергія, газ і телефон) повністю оплачуються орендарями.
Якщо рахунки приходять на адресу власника, орендар, перед їх оплатою, має право вимагати пред’явлення платіжок для контролю розмірів рахунків. Оплату слід здійснити протягом двох місяців від вимоги орендодавця. У разі несплати, якщо непогашена сума перевищує двомісячну вартість оренди, власник має право розірвати контракт з орендарем і почати процедуру його виселення.
У деяких випадках власники здають в оренду житло за сталим тарифом, у яких кондомініальні витрати уже враховано. Цей факт повинно бути узгоджено з орендарем і зазначено в договорі про оренду. Однак, в цьому випадку, закон регулює максимальний розмір витрат. Якщо орендар користується послугами в надмірній кількості, власник може розірвати орендний договір
Оплата кондомініуму
Витрати кондомініуму оплачують усі його жильці. Деякі статті, повинні повністю оплачуватися власником нерухомості. Це, наприклад, заміна або адеквація установок будинку до правових норм. Інші витрати повинен оплачувати квартиронаймач. Це, зокрема, ті, якими орендар користується безпосередньо: рахунки за прибирання і освітлювання сходів у багатоквартирних будинках, обслуговування ліфта, освітлення місць спільного користування, опалення та ін.
Щоб уникнути плутанини, в 2014 році асоціації захисту прав власників і квартиронаймачів, склали докладний перелік статей кондомініальних витрат у якому прописано, що слід оплачувати орендарю, а що – власнику нерухомості, а також випадки, в котрих фінансове навантаження стосується обох сторін. Цей список вноситься у більшість стандартних контрактів оренди, або вказується посилання на документ, зареєстрований в Податковій інспекції під номером 8455/3 від 30 квітня 2014 року.
Ремонт та технічне обслуговування житла
Цивільний кодекс передбачає, що витрати на технічне обслуговування і/або ремонт нерухомості оплачуються, в залежності від ситуації, або власником, або орендарем.
Наприклад, якщо в будинку тріснула труба, зламався опалювальний котел, чи сталися пошкодження через складні погодні умови, замінити їх повинен власник будинку. Загалом орендодавець несе відповідальність за всі ремонтні роботи, необхідні через зношування чи надзвичайні випадки, за умови, якщо збитки не сталися із вини орендаря.
Поточним обслуговуванням житла та малим ремонтом повнен займатися орендар. У випадку, якщо наймачі заселилися недавно і відмовляються покривати витрати на поточне обслуговування, воно перекладається на власника житла, якщо можливо довести, що поломка сталася не з вини орендаря.
Італійський Цивільний кодекс гласить, що за відсутності можливості визначити за яких обставин сталася поломка (від зношення, непередбачуваних обставин, тощо) рішення про те, хто оплачує ремонт або заміну, приймається відповідно до місцевих норм.
За відсутності критеріїв, якщо сторони не зможуть досягти згоди, для вирішення спірного питання можливо звернутися до суду.
переклад Маріанни Сороневич
___________________________________________________
Більше новин:
