Marianna Soronevych
Іммігранти не мають право працювати на італійських державних підприємствах. Цій проблемі приділило увагу, зовсім недавно, одна з найавторитетніших економічних газет Італії “Іl Sole 24 ore”. Питання було обговорено на вже традиційній сторінці про іммігрантів, написаної зі співучастю “Stranіerі іn Іtalіa”. На даний час діє закон 1957 року, який надає право на державні робочі місця виключно італійським громадянам .
Згідно закону державні службовці повинні бути вірні національним інтересам, а це не може бути гарантовано іммігрантами. На це обмеження вказують також інші закони, у тому числі й статус державних службовців, затверджений у 2001 році. У 1994 обмеження було частково зняте, але тільки для іммігрантів країн Євроспілки, та без права на пряме виконання державних обов’язків. Однак як можна примирити ці нормативи з європейськими нормативами, які диктують однакові права іноземних працівників і працівників? Ці протиріччя не раз створювали проблеми італійським суддям. Наприклад, закон ”Bossі-Fіnі” говорить про те, що медсестри та медбрати, які є вихідцями країн, що не входять до складу ЄС, мають право працювати в приватних і державних підприємствах. Тому в багатьох випадках судді змушували керівників лікарень організовувати відкриті конкурси на вільні робочі місця.
“Вихід є, – говорить адвокат Алберто Гуарісо (Alberto Guarіso), – треба насамперед досягти угоди, стосовно визнання закордонного утворення, після чого потрібно чітко розділити між тими робочіми місцями, що мають прямий зв’язок з національними інтересами і тими, котрі мають виконавчий або технічний характер”.
“Ні сам ні гам, ні іншому не дам”
Меншає бажаючих працювати водієм трамвая в Мілані (Mіlano). Ломбардійських вагоноводів стало менше на 30%. Проте, існує королівський указ (1931 року), який забороняє наймати на цю роботу громадян інших країн.
Цей закон приносить нам збитки протягом уже декількох років, – пояснює Роберто Масетті, директор громадського транспорту міста Мілан. – Через бюрократизацію ми не можемо чесно конкурувати з приватними фірмами, які користуються сповна перевагою наймати неіталійських водіїв”.
Рада Мерії Мілана обговорює зміну цього закону. Єрминио Куартианни (DS) вважає, що указ повинен бути скасований, він упевнений, що закон порушує нормативне обкладання Європи, що стосується вільного пересування робочої сили. Консультанти радять адміністрації наймати робітників в обхід існуючого указу, навіть якщо справа дійде до Конституційного Суду. Однак порада лідера AN Игнацио Ла Русса наступна: “Коли ANM почне краще оплачувати працю своїх працівників, тоді переконається, що водії знайдуться і серед італійців”.
Згоден із королівським указом і європарламентарій Північної Ліги Метео Салвіні: “Це міра захисту. Перевагу на вільні робочі місця в державних підприємствах повинні мати італійці, а у випадку наймання іммігрантів, вони повинні обов’язково мати італійське громадянство та знати мову Італії та її закони “, – додає Игнацио Ла Русса.
Гостріший коментар зробив камерунський підприємець Отто Битиока, що проживає у Мілані з 1976 року: “Усі давно знають, що деякі закони провокують проблеми. Але коли мова заходить про їх рішити, виявляється що немає потрібних нормативів. Справа в тім, що потрібно переглянути весь юридичний уклад, що був побудований у часи, коли суспільство жило за іншими реаліями”.
Yevgeniya Kironaki
