Незначні зміни в Єдиному тексті по імміграції сприятимуть спрощенню законодавчої основи для встановлення квот іноземних працівників для несезонної роботи
Для відкриття цього питання слід, щонайменше, зачекати кілька місяців, зокрема завершення регіональних виборів. А тим часом було підготовлено зміни до Єдиного тексту по імміграції, що дозволяють збільшити кількість іноземних працівників із країн, що не входять до ЄС, які зможуть приїхати в Італію для несезонної роботи.
Розглянемо це питання детальніше. Згідно основного італійського імміграційного закону (Єдиного тексту по імміграції) уряд повинен що три роки видавати програму імміграційної політики. У ній, серед іншого, визначаються загальні критерії потоків іноземної робочої сили. На основі цього документа планується декрет флуссі на наступний рік.
Проблема у тому, що останній трирічний план, опублікований в Офіційній газеті, стосується 2004-2006 років. Ця ситуація впливала, зокрема, на щорічне програмування декретів флуссі. Адже у випадку невиходу програмування, задіюється додатковий механізм, за якого прем’єр-міністр авторизує видачу декрету флуссі у рамках квот попереднього року.
Отже в останні роки спостерігаємо наступне: 170 тисяч робочих місць у 2007 році, 150 тисяч у 2008. А у 2009? – Декрет флуссі видано не було.
У 2009 році квоти могли бути лімітовані попереднім роком, а у 1010 – встановлені за новим програмуванням. Для того, щоб вийти із ситуації, уряд запропонував внести зміни у законодавство (їх затвердження планується у кінці лютого) Зараз у тексті єдиного імміграційного закону планується змінити фразу «квоти, встановлені у попередній рік» на «квоти, встановлені в останньому декреті».
За новою редакцією закону уряд зможе авторизувати у 2010 році до 150 тисяч нових робочих місць, як це було у 2008 році – останньому році, коли було дозволено приїзд іноземних працівників.
Зміни до закону ще не є підтвердженням виходу нового декрету флуссі, проте є ознакою того, що Роберто Мароні, міністр внутрішніх справ Італії (на фото), та його адміністрація серйозно задумуються над цією можливістю.
Ельвіо ПАСКА,
переклад Маріанни Сороневич