Marianna Soronevych
Нещодавно в деяких українських та закордонних ЗМІ було опубліковане офіційне повідомлення МЗС України про те, що “за пропозицією української сторони Італія та Україна досягли домовленості щодо включення в проект двосторонньої Угоди у сфері трудової міграції положень про зарахування страхового стажу, отриманого громадянами України під час роботи в Італії, при визначенні права на пенсію”.
Після прочитання такого повідомлення виникає відразу безліч запитань, зокрема:
«Якщо це двостороння угода, то чому тоді при визначенні права на українську пенсію йде мова тільки про зарахування стажу, отриманого громадянами України під час роботи в Італії, а як тоді бути зі стажем, заробленим в Україні, при визначенні права на італійську пенсію?
Чи вплине на збільшення розмірів пенсій в Україні зарахування до страхового стажу українським громадянам періодів роботи в Італії, якщо в Україні зараз є чинним пенсійне законодавство, згідно з яким та особа, яка довше працює і більше сплачує страхвнесків до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), може отримати менший розмір пенсії, ніж та особа, яка взагалі не працює або працює в «тіні» і не сплачує страхвнесків до ПФУ?»
Автор цієї публікації спробує відповісти на ці та інші запитання, які стосуються «справедливості» в пенсійному забезпеченні українських громадян.
Перед тим, як безпосередньо перейти до тих можливих наслідків, які зазнають українці внаслідок прийняття недолугих міждержавних угод, коротко охарактеризую нинішню пенсійну систему в Україні, оскільки міждержавні угоди не встановлюють якогось нового особливого порядку розрахунку пенсії, а передбачають лише призначення пенсій відповідно до вимог чинного законодавства тієї чи іншої держави.
Ось якими є основні аспекти української «справедливої» пенсійної системи:
1. Український народ поділений на привілейованих “білих” та звичайних “чорних” пенсіонерів?!
2. За однакових умов тривалості стажу та величини заробітку звичайні “чорні” українські пенсіонери можуть одержувати в понад три рази меншу пенсію від привілейованих “білих” осіб?!
3. Розмір пенсії у звичайних “чорних” українських громадян може залежати від дати звернення за призначенням пенсії, а не від тривалості стажу та величини заробітку?!
4. Особі, котра має 20 (жінка) 25 (чоловік) років стажу можуть призначити пенсію в тому ж розмірі, що й особі, яка жодного дня не працювала?!
5. Особі, яка заробляла протягом 35 років середню зарплатню в державі, призначають лише на 12% вищу пенсію, ніж особі, котра жодного дня не працювала?!
6. Внаслідок того, що довше працюєш та більше сплачуєш страхвнесків до ПФУ, розмір пенсії може зменшитися?!
7. Звичайного “чорного” українського пенсіонера прирівняли за пенсійним статусом до корупціонера-злочинця тощо?!
Нині в Україні є чинним таке пенсійне законодавство, згідно з яким для мільйонів звичайних «чорних» українських громадян передпенсійного віку кожен місяць офіційної роботи та сплати страхвнесків до ПФУ впливає на зменшення розміру пенсії?!
Приміром, за те, що якийсь законослухняний звичайний “чорний” український громадянин «заробив» додатково три роки стажу, і за це «заплатив» 10 тис. грн страхвнесків до ПФУ, він може одержати більш ніж на 600 грн меншу пенсію від особи, яка цих три роки працювала в «тіні» і ухилялася від сплати страхвнесків до ПФУ?!
Подібне “майбутнє” чекає і на тих українських громадян, які можуть підпасти під дії міждержавних пенсійних угод про зарахування стажу або які погодилися укласти договір про добровільну участь у солідарній системі пенсійного страхування в Україні.
Посилання чиновників на те, що Україна уклала міждержавні пенсійні угоди з державами – колишніми республіками СССР та деякими іншими державами, ще не означає, що ці угоди є вигідні для українських громадян, оскільки дуже часто ці угоди готують пройдисвіти, які зацікавлені у знищенні України.
Приміром, згідно з міждержавною пенсійною угодою з Російською Федерацією, для призначення пенсії в Україні зараховується період роботи у Російській Федерації, а заробіток за цей період роботи враховується для призначення пенсії в Україні за курсом російського рубля до української гривні, що діє станом на час призначення пенсії, внаслідок чого виникає дуже багато несправедливостей. Зокрема, якщо зараз якась особа подає для призначення пенсії в Україні довідку про свій заробіток у Російській Федерації за 60 місяців роботи підряд, і це може бути період роботи з 1992 року до 1997 року, то курс російського рубля до української гривні береться на нинішній час, хоча у 1992 – 1997 роках обмінний курс був зовсім іншим.
Звертаю особливу увагу на те, що при визначенні розміру пенсії в Україні вирішальне значення відіграє не тривалість стажу, а величина заробітної плати, з якої сплачені страхові внески до ПФУ.
А яку величину заробітку будуть враховувати при призначенні пенсій українцям за період їхньої роботи в Італії, якщо з цього заробітку не сплачені страхвнески до ПФУ?
Який це буде заробіток – мінімальний, максимальний чи середній по Україні? За яким курсом – італійської ліри до українського купоно-карбованця на час одержання заробітку, чи євро до гривні на час призначення пенсії тощо? А може за період роботи в Італії українцям буде враховано для призначення пенсії заробіток… 0 грн, оскільки з “італійського” заробітку не було сплачено страхвнесків до ПФУ? І таких запитань можна поставити безліч.
Зрозуміло, що міждержавні угоди мають бути взаємовигідними. У разі укладення україно-італійської пенсійної угоди у тому вигляді, який висвітлювався у ЗМІ, призведе до того, що італійська сторона тільки втішиться, що їй не доведеться виплачувати пенсії українським заробітчанам, які сплачували страхові внески в Італії, і італійська сторона вкаже тоді українським заробітчанам на Україну, а саме – всі претензії висловлюйте своїм чиновникам, які уклали з нами “справедливу” пенсійну угоду.
Я вважаю, що взагалі не треба ставити питання про те, щоб періоди роботи в Італії враховувалися для призначення пенсії в Україні, а періоди роботи в Україні зараховувалися для призначення пенсії в Італії (якраз цей аспект не висвітлюється чомусь ні в ЗМІ, ні в офіційних повідомленнях МЗС України), необхідно ставити питання про те, щоб держава Україна відшкодовувала італійським громадянам частину пенсії, яка була зароблена ними в Україні, а держава Італія відшкодовувала українським громадянам ту частину пенсії, яка була зароблена ними в Італії.
Причому необхідно звернути особливу увагу на ту обставину, що нещодавно Конституційний Суд України своїм рішенням № 25-рп від 7 жовтня 2009 року визнав неконституційним положення чинного пенсійного законодавства України про припинення виплати пенсій українським пенсіонерам у разі виїзду ними на постійне місце проживання за кордон. Нагадаю, що раніше у разі виїзду українських пенсіонерів на постійне місце проживання за кордон виплата пенсій їм в Україні припинялася. Тепер ці особи можуть претендувати на поновлення виплати їм українських пенсій.
Насамкінець, звертаюсь до українців в Італії з таким проханням: «Якщо у Вас буде можливість якимось чином впливати на укладення міждержавної україно-італійської пенсійної угоди, то Вам разом з усілякими фахівцями необхідно проаналізувати кожен пункт цієї угоди».
Маємо не допустити чергового обману українців, яких і без того доволі обманювали і досі обманюють як “свої”, так і чужинці!
Олекса Чорнота, правозахисник
