Легалізація ошуканих

Нелегальні робітники-іноземці складають велику тіньову територію в економіці Італії. Вони шукають можливості отримання дозволу на проживання, але є й шахраї, що прагнуть отримати користь із цієї ситуації. Під час останньої легалізації багато іноземців заплатили тисячі євро, проте їхні запити не були прийняті. Зараз вони втратили гроші і ризикують мати проблеми із законом.

Минулого вересня імміграційний закон Італії було пом’якшено стосовно домашніх працівників та доглядальниць. Їм було надано можливість заявити про наявність нелегальних робочих стосунків та отримати дозвіл на проживання та працю. Все ж правила були досить жорсткими: було вказано мінімальний розмір річного прибутку роботодавця, тривалість робочого графіку працівника – усе це сприяло певному обмеженню для сотень тисяч іммігрантів. Однак багато хто спробував потрапити в списки легалізованих за допомогою фіктивних працедавців, готових допомогти із поданням запиту для отримання документів. Іноді це друзі та родичі, але частіше незнайомці, представники агентств, чиї послуги коштують тисячі євро.

Шахрайство було викрито здебільшого в тих випадках, коли працедавці не обмежились поданням лише одного запиту, як це передбачається законом, але подали їх стільки, скільки, вдалося знайти «клієнтів», збільшуючи таким чином свої прибутки.

46 роботодавців для 210 іммігрантів

Дотепер, найпоказовішою є справа у місті Реджо Емілія: тут було зареєстровано 46 роботодавців для 210 іммігрантів. «Робітники, здебільшого, –  це молоді люди, що довірились агенціям, причетним до випадків шахрайства у минулому. Подібні «працедавці» обіцяли легалізувати становище в країні, задекларувавши їх у якості працівників в сфері домашнього господарства. Взамін на суми, що сягають від трьох до п’ятнадцяти тисяч євро, псевдо працедавці надсилали десятки запитів. Їх було викрито, а за фактами шахрайства відкрито кримінальні справи». – Коментує Сімоне Руіні із комітету «Ні пакету безпеки».

Цей комітет вимагає політичного рішення проблеми, але поки що безуспішно. «Працівників, звинувачених у шахрайстві та фальсифікації, депортують і навряд чи вони зможуть повернутись до Італії. Усім відомо, що отримати дозвіл на проживання легальним шляхом, в контексті загального плину іммігрантів, надзвичайно важко. Шкода, адже іноземці лише намагалися легалізуватися та уникнути експлуатації, та у результаті, втратили свої заощадження та потрапили у складну ситуацію», – продовжує Руіні.

«Три тисячі євро за дозвіл на проживання»

Калед, 25 років, єгиптянин, один з ошуканих у Реджо Емілії. «Живу в Італії вже 6 років, працюю на будівництві, але без дозволу на проживання ведеться дуже важко. Щоб легалізувати моє перебування в країні я погодився заплатити три тисячі євро, та працедавець надіслав, окрім мого, ще 11 запитів. Коли ж я попросив повернути мої гроші, почали погрожувати життю моєї родини», – повідомляє Stranieriinitalia.it.

Запит на легалізацію ще одного 32-річного єгиптянина було відхилено тому, що працедавець уже подав інший: «У патронаті нас запевнили про можливість отримання документів. Я заплатив роботодавцю 3 тисячі євро. В минулому році витратив тисячу п’ятсот євро на оформлення документів по декрету флуссі, який нажаль відхилили. В Єгипті у мене росте син, він народився після того, як я виїхав до Італії. Я готовий заплатити ще більше, щоб отримати дозвіл на перебування в країні, та поїхати і побачити сина».

Існують й інші історії, подібні до цієї. Руфіна, 38 років, філіппінка, яка мешкає у Римі, працює у сфері домашнього господарства насправді, проте документи її працедавця, громадянина Філіппін, не відповідали вимогам закону. «Я заплатила тисячу євро власниці агенції, яка запевнила, що мій працедавець може надіслати запит. Тепер його відхилено, та мене продовжують заспокоювати, стверджуючи про можливість подачі апеляції. Але як можна виграти цю справу, якщо відсутні відповідні реквізити?» – скаржиться Руфіна, замислюючись, чи варто взагалі довіряти подібним «експертам». Тим часом жінка втратила тисячу євро і не знає як їх повернути.

Марні ілюзії

Більше того, існують такі, що заплатили за запити, які ніколи не були надіслані, отримуючи фальсифіковані чеки. Що робити у таких випадках? Нелегал ніколи не звернеться до поліції зі скаргою на того, хто його ошукав, адже це був би найкоротший шлях до депортації.

Описані випадки – лише верхівка айсберга, їх можна знайти по всій Італії серед представників різних національностей. «До нас зверталися десятки людей, які купили фіктивні робочі контракти оплативши 6 тисяч євро. Ми не можемо подавати їм марні надії, адже в подібних ситуаціях вини є і постраждалими, і порушниками закону одночасно» – говорить Мауріціо Бове, відповідальний за імміграцію в міланському відділі профспілки Cisl.

«Розмежування рівнів відповідальності замішаних у справі є необхідним. – Підкреслює представник профспілки. З одного боку – експлуататори, які спекулюють на заплутаності закону, з іншого ж боку – люди, які намагалися легалізуватися викидаючи тисячі євро, заощаджені шляхом нелегальної праці. Змістом проблеми є те, що якби легалізація була відкрита для всіх, а не тільки для працівників у сфері домашнього господарства, фальсифікаціям та шахрайству не було б місця».

Наразі ж політичне вирішення цієї проблеми є ще доволі далеким, політиками безперервно видаються «доповнення» до інших «доповнень» закону. Тим часом справи можуть тільки погіршитись: більшість фальсифікованих запитів було надіслано наприкінці вересня 2009 року, в останні дозволені терміни легалізації, розгляд великої їх кількості ще навіть не почався.

Ельвіо ПАСКА, переклад Алли Коваленко