Легалізація: до фінішу ще далеко

На середину березня повальна кількість доглядальниць та домашніх працівників іще очікують запрошення до відділу імміграції

Після п’яти місяців від початку розгляду запитів на легалізацію, вісімдесят п’ять тисяч домашніх працівників та доглядальниць отримали рішення у своїй справі. Проте понад двісті тисяч іноземців іще не знають своєї долі.

Такими є результати, опубліковані Міністерством внутрішніх справ (дивись таблицю справа) на 17 березня 2010 року базуючись на цифрах, поданих відділами імміграції та квестурами. Ці організації грають вирішальну роль в процесі легалізації: поліція контролює наявність перешкод (судимостей, видворень зі країни через порушення правопорядку та ін.); а префектури вимагають у роботодавців підтвердження реквізитів автосертифікованих в запиті.

Роботу префектур недооцінювати не можна. Як видно на практиці, майже 20 тисяч справ були відкладені для доповнення пакету документів. Серед найбільш розповсюджених причин – нестача медичної довідки про неповносправність особи, яка користується послугами доглядальниці, чи підтвердження розміру прибутків тих, хто наймає домашню працівницю.

Серед провінцій, у яких було подано найбільшу кількість запитів, передують Рим та Мілан. Проте навіть тут відділи імміграції поставили за мету завершити розгляд справ до початку літа. Незважаючи на додаткове навантаження через розгляд справ про прийом на роботу 80 тисяч сезонних працівників, яке почнеться незабаром.

Залишається невизначеною ситуація щодо перспектив виходу декрету флуссі у 2010 році для несезонних працівників. За передбаченнями експертів його слід очікувати не раніше ніж восени.

Мовою цифр
Кількість поданих запитів – 295.001
Позитивні відповіді квестури – 180.346
Негативні відповіді квестури – 5.389
Запити, відкладені відділом імміграції для поповнення документації – 18.496
Призначені прийоми у відділі імміграції – 143.461
Відхилені запити – 5.704
Прийняті справи – 85.444
Загальна кількість завершених справ –  91.148
(Джерело: Міністерство внутрішніх справ
на 17 березня 2010)

Ельвіо ПАСКА,
переклад Маріанни Сороневич