Marianna Soronevych
“Вона – іноземка. Ми не були знайомі, ми не цікавимося життям інших”. У вузькому провулку в районі Неаполя Сан-Антоніо, у місцевих немає часу і бажання дружити з іноземцями зі Сходу. Особливо, якщо вони живуть «у домі українців» що на вулиці Джустініані, багатоповерхівці, де оселилися багато наших співвітчизників.
Вони відверталися навіть після того, як бачили, людське тіло, приховане білим простирадлом, що прикривало весь жах опіків живим полум’ям та травми від падіння.
В історичному центрі Неаполя близько 4:30 години ранку, в неділю 15 жовтня в одному із будинків зайнялася пожежа. Рятуючись від полум’я, в одній із квартир, жінка в паніці вибігла на балкон, але жар стояв і там. Перелізши поруччя, вона повисла на металевих прутах, чекаючи допомоги. Коли її сили вичерпалися, жінка впала на землю і загинула від отриманого удару.
За сценою спостерігали багато місцевих жителів, які прокинувся від криків і світла полум’я, видного навіть з великої відстані.
Її звали Марина, їй було п’ятдесят шість і вона була українкою. Жінка приїхала в Неаполь для проходження курсу лікування, подруга переконали її що саме тут вона зможе знайти потрібного лікаря, який зарадить її остеоартрозу – хворобі що, із дня на день, обмежував її здатність рухатися.
Співвітчизники розповідають про її незрівнянну щедрість, говорять вона вміла підтримувати справжню дружбу. Та головною рисою характеру Марини була мужність. Більшу частину свого життя вона носила військову уніформу і брала участь в чотирьох війнах: спочатку в лавах Радянської армії, а потім в армії Незалежної України, отримала звання капітана.
«Її життя було присвячене іншим» говорить Інна, подруга потерпілої, яка розділяла із Мариною кімнату. «Я виню себе в її смерті. Це я переконала її приїхати сюди на лікування. Якби не я, вона була б жива…”.
Інна розповідає, що вони подружилися близько вісімнадцяти років тому, коли вона полишила Україну в пошуках роботи в Італії. «Я завжди працював на полях у Мондрагоне. В Україні я була вимушена залишила чотирьох дітей, віддавши їх на опіку Марині. Вона дбала про них в мою відсутність із пристрастю і любов’ю рідної матері”.
Про подробиці особистого життя Марини відомо мало, напевно, тому що ця жінка, що так щедро віддавала себе іншим, не говорила багато про себе. Стримана в розмовах, вона уміла слухати інших і знаходила для них добре слово.
«Коли Марина зізналася як багато страждань приносять їй ниючі болі в кістках і я не думаючи запросила її в Неаполі: «Ти знайдеш тут лікування, побачиш: найближчим часом почуватимешся набагато краще”.
Очі Інни повні сліз «Я ніколи не думала, що усе так закінчиться» – схлипує вона.
Від пожежі постраждало ще троє людей, вони були інтоксиковані димом і потрапили в лікарню в неважкому стані, інші повідомили про легкі травми. Зокрема 50-річна жінка постраждала від обвалу стелі.
Причини загоряння ще не встановлені. Пожежа розповсюдилася на дві багатоповерхівки. П’ятнадцять сімей були змушені покинути житло.
______________________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.
