Marianna Soronevych
Про відкриття у Вінниці візового центру натякнув посол Італії Фабріціо Романо
Спілкуючись з журналістами дипломат також багато говорив про привабливість української громади та візові проблеми наших громадян.
– Італія залишається недоступною країною для українських туристів: у вашому консульстві максимальний відсоток відмов. З чим це пов’язано, і чи змінилася ситуація за підсумками відпускного сезону цього року?
– Взагалі, офіційні дані спростовують цю заяву. Так, протягом літа 2012 року були чисто технічні проблеми, які призвели до затримок протягом кількох днів у видачі віз – ми міняли програмне забезпечення.
Але сьогодні ситуація радикально змінилася. З моєї ініціативи в минулому році були відкриті нові візові центри у Львові, Одесі, Харкові, Дніпропетровську та Донецьку. Скоро відкриємо ще один візовий центр в Криму і, можливо, у Вінниці – це зараз вирішується.
Тепер українцям не потрібно їхати до Києва заради візи. Після модернізації нашого візового відділу кількість виданих туристичних віз майже подвоїлася. Нам телефонують прості люди і кажуть: те, що було, і те, що зараз, – просто небо і земля! Так що проблем немає.
– Італія – одна з держав, уподобаних українськими “заробітчанами”. Для вашої країни це проблема чи, навпаки, порятунок? Що варто робити Україні, щоб повернути цих людей додому?
– Українська громада – одна з найбільш численних іноземних громад, які легально проживають в Італії. Це економічна еміграція, вона не пов’язана з політичними чинниками. Зараз українська громада повністю інтегрована в італійське громадянське суспільство. Причому як соціально, так і культурно – це одна з найпродуктивніших, мирних і працьовитих діаспор. Так що ми сприймаємо її позитивно: вона вносить свій внесок у багатство нашої країни.
Я вважаю за потрібне підкреслити, що ця еміграція в основному тимчасова. Український народ, загалом як і італійський, сильно прив’язаний до своєї землі. Заробивши грошей, значна частина емігрантів повернулася в Україну. Тому вважаю, що реальної проблеми неповернення працівників на батьківщину не існує. Крім того, заробляючи в Італії, вони переводили гроші додому. Це теж оживляло українську економіку.
