Marianna Soronevych
Нині, за офіційними даними, близько півмільйона українських громадян голосують за кордоном. Згідно з чинним законом про вибори до Верховної Ради, вони позбавлені права обирати народних депутатів в мажоритарних виборчих округах. Вони мають можливість голосувати лише за партії, зі списків яких формується половина складу парламенту.
Але проблема виглядає набагато масштабнішою, якщо врахувати, що реальна кількість українців, які тривалий час перебувають за межами України, може складати 5-7 мільйонів. Більшість трудових мігрантів не стають на консульський облік через надзвичайну забюрократизованість процедури реєстрації. Навіть потрапивши до списку “закордонних” виборців, проголосувати не так просто через мізерну кількість виборчих дільниць та незручність їхнього розташування. До прикладу – в Італії офіційно проживає 240 000 українців (неофіційно – більше 500 тисяч), і на всю країну є всього три виборчі дільниці.
Комусь може видатись, що оскільки трудові мігранти знаходяться далеко від домівки, то вони не беруть участі в облаштуванні держави. Хибна думка. Прямим підтвердженням зворотного є обсяг їхніх інвестицій в українську економіку. Так званої ремеси. Цифри вражаючі: за офіційними даними Нацбанку, “закордонні” українці лише минулого року інвестували сюди 7,5 мільярдів доларів. Експерти стверджують: якщо, окрім офіційних переказів, врахувати інші канали надходження коштів в Україну, то ремеса може сягати 15 мільярдів доларів. Трудові мігранти – найбільші інвестори в економіку України. Їхній внесок може складати до 10% вітчизняного ВВП. Це найілюстративніше свідчить про їхню активну участь у житті нашої держави. До речі, група опозиційних депутатів зареєструвала 5 липня 2013 року законопроект про нульову ставку оподаткування доходів громадян, отриманих від своїх родичів з-за кордону.
Українці, що працюють там, – це чисельна категорія наших співвітчизників, що мають багато спільних невирішених гострих соціальних проблем. Переважно, вони суспільно активні люди з патріотичною громадянською позицією. Вже тривалий час спільнота українських трудових емігрантів домагається права мати своїх представників у Верховній Раді. Механізм забезпечення повного виборчого права “закордонним” українцям є дискусійним та потребує ретельного обговорення. Беручи до уваги кількість трудових мігрантів, а також однорідність проблем цієї спільноти, вони мають право обирати своїх представників до парламенту в окремо створених закордонних одномандатних виборчих округах.
З цією метою разом з Олесем Донієм та Андрієм Шевченком ми створили у парламенті ініціативну групу народних депутатів. За участю голови Комітету виборців України Олександра Черненка, голови комісії УГКЦ у справах мігрантів Григорія Селещука та представників інших громадських організацій започаткували обговорення відповідних змін до виборчого законодавства. Часу обмаль, оскільки ми змушені реалізувати цю пропозицію до прийняття майбутнього Виборчого кодексу.
Важливо, щоб до процесу відстоювання своїх виборчих прав включилися і самі представники мігрантського середовища.
