Marianna Soronevych
Москвич Александр Щербаков, активіст групи «Опір», систематично проводить акції в столиці Росії на підтримку України. Він – один з тих, закликає Путіна припинити війну : разом із однодумцями, провів фестиваль «Муза непокірних» під девізом «Ні війні!», виставку українських фотографів, демнтрацію фільму «Зима, яка нас змінила. Небесна сотня», допомагає проводити лекції та українську тематику. Александр вважає, що в українців та росіян спільний ворог, і ми повинні співпрацювати в боротьбі з ним.
– Чим вас зацікавили події в Україні?
– Почав стежити з початком Євромайдану, що став антикримінальною революцією, яка відкрила дорогу демократичним перетворенням. Ці події цікаві, оскільки боротьба велася, як в Росії, проти узурпації влади, казнокрадства, за відновлення демократії. Тільки тут ми поки серйозно здали позиції нашим опонентам. Коли з’ясувалося, що коріння української «антинародної вертикалі» ведуть до Росії, в «околиці Кремля і Рубльовки», це підсилило інтерес. Виявилося, що український народ бореться з тим же що й ми, тільки у відкритому протистоянні.
– Із російських ЗМІ важко отримувати об’єктивну і правдиву інформацію. Як ви цьому протистоїте і як оцінюєте роль російських медіа?
– Роль медіа тут ключова. Великі незалежні ЗМІ федерального рівня у Росії в основному знищені. Їх діяльність є не що інше як «інформаційний геноцид», спрямований проти власного народу. Кодекс журналістської етики повністю забутий, професія дискредитована. Я щиро не розумію, як професійні журналісти можуть невтомно брехати, розуміючи, що кожена година такої брехні додає нові людські жертви.
– Якоє є ваша позиція до подій на Сході України? І до того, що сталося в Криму?
– Якщо я скажу відкрито, що не існує жодних законних підстав вважати Крим територією Росії, мені це загрожуватиме кримінальною статтею. Тому скажу інакше: вважаю, що приєднання Криму порушує міжнародні угоди, прийняті Росією. Це, на жаль, ставить, мою країну «трохи поза законом», в позицію країни-розбійника (країни-терориста?). Припускаю, що метою був не Крим, а подальша дестабілізація, «бліцкриг» на Сході України.
– Українські політики та інтелектуали наполягають на тому, що Путін планував вторгнення в Україну вже давно, але події на Майдані змусили поспішно імпровізувати.
– Так, я теж так вважаю. Більше того, знайомі фахівці, які мали досвід роботи в «відповідних структурах» в Росії однозначно підтримують це переконання. «Імператор», «Наполеон», «Гітлер», – повинен мати свою імперія. Держпропаганда, і держполітика в цілому готували підґрунтя для таких дій задовго, сприяючи реставрації найгірших «совкових» цінностей, відновлюючи образ уявного ворога. Думаю, що фінал готувався до перевиборів Януковича, але Майдан сплутав карти і довелося імпровізувати.
– Розкажіть про те, як Вам вдалося організувати події на підтримку України в Москві? З якими труднощами зіткнулися?
– Народне зібрання біля Міноборони і на Манежній площі були організовані спонтанною народною совістю. Такої реакції вимагав момент. Сподіваюся, що ці заходи внесли свою лепту в стриманні агресії. Те, що вони зробили однозначно – показали і Росії, і Україні, і світу, що в нашій країні здоровий глузд народу, його совість вижити не вдалося. Вважаю, що численність цих акцій стала несподіванкою і для кремлівських «пропагандонов», як їх тут називають, і для відомого «діяча» особисто. Труднощі – це ОМОН, автозаки, штрафи учасникам народних зібрань, порушення законних прав громадян на мирні зібрання – нічого нового, в принципі.
– За останні півроку українці та росіяни дуже віддалилися, багато докорів та розчарувань з обох сторін. Чи відобразилась Ваша позиція на відносинах з близькими?
– Так але це «позитивна селекція», я набуваю нових друзів з більш відповідальною громадянською позицією, в тому числі з України. Українці і росіяни з подивом виявляють, які прекрасні люди живуть в сусідній країні. Ми – захоплюємося Майданом, вони – дивуються: «як ми наважуємося тут таке говорити. Сподіваюся, коли ми впораємося з нашого спільного бідою – з цією міжнародною бандою, такі відносини послужать для відновлення добрих відносин і між нашими народами, хоча подолання такого минулого буде непростим.
Розмовляла Христина ЗАНИК
