Берлусконі як феномен світової політики

Берлусконі роками не втрачав популярності серед літніх, які складають більшість населення в країни. Сільвіо уміє завоювати симпатію завдяки своїм акторським здібностям. Можна також припустити, що його сексуальні пригоди збуджують уяву виборців, одного із ним віку. Тим часом країна зайшла в економічний та політичний глухий кут, тож шоу “феномену світової політики” підійшло до завершення.

Рим тільки-но оговтався після вуличних боїв агресивно налаштованої групи “black bloc”, як політичні події в країні знову зібрали римлян для маніфестації їх політичних поглядів під відкритим небом.

Після подій 15 жовтня мер Рима Джанні Алеманно заборонив проведення мітингів протягом одного місяця. Цього разу римляни зібрались не на офіційній, а на спонтанній демонстрації, оголошеній в Інтернеті, в очікуванні складення повноважень прем’єр-міністра країни.

В суботу ввечері, після відставки Берлусконі, два діаметрально протилежні зібрання пройшли перед входом у палаци Граціолі та Квірінале. Тут розташовано офіційні представництва держави. На першому із них, стояло близько п’ятисот прихильників екс-прим’єра (за деякими версіями, члени його партії PDl). Вони зустріли вихід екс-прем’єр-міністра вигуками «Ніколи не здавайся!», «Хай живе Сільвіо!». Берлусконі перехилявся через загородження, потискав протягнуті йому руки, обмежившись короткою фразою подяки, віддалившись у своєму броньованому авто.
На перевагу групі підтримки, інший натовп святкував звільнення крісла першого міністра Італії із шампанським, танцями, та салоганами «У кайдани!», «У в’язницю!». Вони закидали Берлусконі звинувачення у економічній кризі країни, нанесення шкоди іміджу, та її дескридитації на міжнародному ринку.

Ці, були порівняні із подіями 1993-го, коли, після відставки, розлючений натовп проводжав Беттіно Краксі, одного із головних героїв тодішнього політичного скандалу Тангентополі, кидаючи у нього дрібні предмета та монети.

Якщо ще кілька тижнів тому прибічники захищали Берлусконі, в даний час жорстка критика Європи заглушила їх голоси. Противники приходу тимчасової влади наважуються закидати уряду Монті, що він є не обраний народом, а нав’язаний ЄС, що протирічить принципам демократії.
Цікаво спостерігати за висвітленням цих подій у різних італійських ЗМІ. Еміліо Феде (який, до речі, був учасником відомих вечірок «бунга-бунга») директор теленовин «Канале 4» групи Медіасет яка є власністю Берлусконі, веде мову виключно про групу прихильників, іменуючи всіх інших «хуліганами». В той час як інтелектуальні новини «Канале 7», що веде один із кращих італійських журналістів Енріко Ментана, відводить ефірний час обом маніфестаціям народного волевиявлення.

Хоча Берлусконі для багатьох є політичним трупом, сам він заявляє, що не збирається покидати політику. «Я не здамся, – сказав він у своєму відео-зверненні – а з подвійною силою займатимуся моїми парламентарними обов’язками». Свою відставку він пояснює «Жестом відповідальності по відношенні до країни, парламент якої жодного разу не висловив своєї недовіри». «Сумно, що у відповідь на благородний жест, чути свист та образи на мою адресу». – Завершує він, не визнаючи себе переможеним та дякуючи італійцям за їх підтримку із 1994, року.

Як Берлусконі вдавалося так довго тримався при владі, незважаючи на численні політичні скандали? Питання яке ставлять собі багато італійців. В останні місяці здавалося, що Берлусконі ось-ось втратить скіпетр, та ні, парламент настійливо надавав довіру його уряду.
Шоумен та “феномен світової політики” Сільвіо впродовж 17-ти років веселив та обурював італійців. Незважаючи на те, що проти нього відкрито ряд судових справ, виборці продовжували голосувати за очолювану ним партію.

Берлусконі роками не втрачав популярності серед літніх, які складають більшість населення в країни. Італійці заробили свої пенсії в період підйому та процвітання Італії, тож економічні коливання не особливо торкалися їх добробуту. Сільвіо уміє завоювати симпатію завдяки своїм акторським здібностям. Можна також припустити, що його сексуальні пригоди збуджують уяву виборців, одного із ним віку.

Тим часом країна зайшла в економічний та політичний глухий кут, тож шоу Берлусконі підійшло до завершення. Від нової влади очолюваної Маріо Монті італійці очікують насамперед стабілізації економіки, та уникнення найгіршого варіанту – розгортання подій за грецьким сценарієм. Незадоволені збільшення податкового тиску, італійці чекають скорочення витрат на утримання політиків, адже в Італії ця стаття бюджету є однією із найвищих у Європі.

Маріанна Сороневич