Історія заробітчанки. Син і невістка 10 років жили за мій рахунок

Розповідь заробітчанки про те, як вперше за десять років вона приїхала додому з Італії. Виявилося що син та невістка вмостилися зручно на її шиї і думали, так воно і буде постійно.

Десять років тому, після розлучення з чоловіком, я поїхала до подруги в Італію: відволіктися і підзаробити. Вийшло, що лишилася на багато років.

Син за цей час одружився, в нього народилися діти. Ми весь час спілкувалися по відео, я кожного місяця відправляла їм по півтори тисячі євро.

І ось нарешті, вперше за десять років, я залишила життя заробітчанки і приїхала додому.

В Італії я займалася масажем, доглядала літню жінку. Як же тішилася, що це все позаду! Як зраділа, коли обійняла сина, невістку, двох онуків, яких побачила вперше. Зате який ремонт у них в квартирі завдяки моїй допомозі! Квартира в них у старому будинку, двокімнатна, але вони такий добротний ремонт в ній зробили, зі смаком.

Я похвалила дітей, а потім розповіла їм про свої найближчі плани. Сказала, що куплю собі квартиру, бо повернулася, звісно, не з пустими руками. Що мрію ще налагодити особисте життя, бо вже пару років спілкуюся на відстані з колишнім однокласником, який теж розлучений. Може і вийде в нас що?

Читайте також: Український Вавілон. Різдвяне оповідання Марії Гайдай

Але діти таким новинам не зраділи. Виявилося, вони думали, що я привезла їм гроші і вони куплять собі з дітьми більшу, трикімнатну квартиру, а цю будуть не дешево здавати, щоб і далі не працювати.

Уявляєте?.. Всі ці роки ні син, ні невістка не працювали, а жили з тих грошей, що я висилала. І не збиралися працювати й надалі, а он який план склали!

Читайте також: Українки на заробітках, їх чоловіки – вдома. Чому так стається?

Я думала пожити з ними якийсь час, а в своїй старій однушці ремонтик зробити, аби краще її продати, та не стала цього робити.

Зараз і живу в своїй квартирі, і ремонт одночасно роблю. Тим часом придивляємося з Іваном, з яким ми вже місяць зустрічаємося, собі більше житло.

… З дітьми, на жаль, майже не спілкуюся. Шкода, що онуків не часто бачу….

Але скоро, думаю, ситуація зміниться, бо вже вчора подзвонила невісточка і попросила завтра побути з хлопчиками, бо вона на співбесіду піде, син також роботу шукає.

Ну нарешті!

А то вмостилися зручно на моїй шиї заробітчанки і думали, так воно і буде постійно? Е ні, дітки, я ще й для себе пожити хочу!

Ми хотіли б залишатися із вами у контакті. Запрошуємо приєднатися до групи  у Facebook Українська газета – видання для українців в Італії