Вірш А. Головка

І
Гримить у небі, тіло мліє,
Сповза утома до землі.
Як думка спогади умиє,
Поверне в степові краї:
II
Cтара по вулиці іде,
Білизну вітерець гойдає,
Бур’ян сім’ястий вгору пне,
І гороб’я у пил пірнає.
ІІІ
Чиясь потріскана рука
Купує сірий хліб гарячий;
Курей своїх петух гука
Ялозить миску пес незрячий.
VI
Травою диха молоко,
Верба в болоті спочиває.
Малим хтось дивиться в вікно
Й долоні спати підпихає.
V
Із ніччю тіні виринають,
Із ранком – золулястий день.
Роти беззубі там співають
Чарівних степових пісень.

Інґольштадт,

06.06.2011