Marianna Soronevych
Максим Продан із села Рингач вперто прямує до своєї мрії – стати чемпіоном світу з боксу. У 23 роки Максим здобув багато перемог, і не лише у боксі. Його життя – це приклад віри в себе, в свої сили та жаги до нових висот.
Перша боксерська груша була з тирси
Максим Продан родом із села Рингач Новоселицького району. Любов до спорту виникла ще в маленькому віці: у п’ять років він вже качав прес, віджимався, бігав. Його зацікавив бокс і намагався не пропускати жодного поєдинку, що транслювали на телебаченні. Помітивши, що хлопця цей спорт зацікавив, тітка подарувала йому боксерські рукавиці. А для повного щастя його тато змайстрував у саду для нього боксерську грушу: спершу із тирси, а коли сили у хлопці додалося – наповнив її піском. Там хлопець і відточував побачені по телевізору удари. Тож тренування хлопець організовував собі самостійно і регулярно.
До боксерського клубу повела тітка
Не секрет, що на початку 2000-х років буковинці активно виїжджали за кордон на заробітки. Коли Максимові було 12 років, батьки виїхали до Італії. Він же переїхав до своєї тітки Ніни (рідної сестри мами) до Новоселиці. Навчався у школі №3. А тітка Ніна (як її називає хлопець) зробила перший крок до здійснення його мрії – повела на бокс до спортивного клубу в Боянах. Ніна Вікторівна розповіла нам історію цього кроку:
– Коли мама поїхала до Італії, Максим як справжній патріот не хотів залишати село. Я йому пообіцяла, що якщо він переїде до мене, запишу його на бокс. Це його й підкупило, адже спорт – його життя. У школі він завжди першим у всіх змаганнях. Цікавився, якими мають бути тренування, і сам до цього йшов. Він ніколи не сидів, склавши руки, а постійно працював. Він добряк по натурі, доброзичливий та щирий. Однак, це йому не заважає здобувати перемоги в доволі важкому виді спорту.
Тренер Василь Ротар зумів розгледіти і розкрити спортивний потенціал Максима, який з кожним разом досягав нових висот. У краї він завжди був серед лідерів. Згодом хлопець продовжив навчання у військовому ліцеї в Кам’янці-Подільському. Там часу вистачало і на бокс, і на рукопашний бій. Оскільки спорт посів головне місце в його житті, Максим поступив в ЧНУ на факультет фізичної культури і здоров’я людини. Крім боксу в ДЮСШ, він займався й панкратіоном. Потім зібрався в армію, однак обставини склалися не на користь цього. І незважаючи на успішну спортивну кар’єру, адже неодноразово посідав перші щаблі змагань (багаторазовий чемпіон Чернівецької області, багаторазовий чемпіон Міжнародного турніру з боксу пам’яті Івана Боти, кандидат у майстри спорту), перспективи тут не вбачав. Тому вирішив поїхати до рідних в Італію.
Любов до спорту виникла ще в маленькому віці: у п’ять років він вже качав прес, віджимався, бігав. Його зацікавив бокс і намагався не пропускати жодного поєдинку, що транслювали на телебаченні
З аматорського – на профі-ринг
Тут хлопець бокс не закинув. Навпаки, використовував кожну можливість заявити про себе як боксера. Почав із аматорського боксу. Пробував себе у двох клубах, провів 5 поєдинків – всі виграв. За бій спортсмену платили 50-100 євро, тому він підробляв на різних роботах.
– Стояти на місці я не хотів, тому подався до іншого боксерського клубу в центрі Мілану – «Оpi gym boxing club». Одразу пообіцяли бій у професійному боксі. Однак це дещо затягнулося, і я дебютував лише через 8 місяців. І зараз у моєму арсеналі 8 боїв на профі-ринзі. Всі виграв нокаутом. Зараз не лише тренуюся в цьому клубі, але й працюю тренером як для дітей, так і дорослих, – розповідає буковинець.
Максим каже, зараз треба дбати про рейтинг, набиратися досвіду і йти до своєї мети. Потреби в підробітку вже немає, адже за бій вже можна отримати до 1000 євро. Звісно, це не так багато, зважаючи на всю роботу, та він не стоїть на місці.
Буковинця тренує чемпіон Європи
Щодня хлопець цілком віддає себе тренуванням як індивідуальним, так і груповим. За вдосконалення фізичної підготовки боксера дбають два особисті тренери, а за техніку ведення бою – головний тренер, відомий в Італії Франко Керкі –чемпіон Європи серед аматорів та профі, учасник Олімпійських Ігор 1980 року в Москві. До того ж, Максим регулярно проводить спаринги з іншими боксерами. А боксувати є з ким, адже до боксерського клубу приходять чемпіони Італії, Європи.
В одному з італійських ЗМІ Франко Керкі повідомив, що задоволений роботою українського боксера, адже той постійно вдосконалюється, дослухається до кожного тренерського слова, прагне успіху і дуже вмотивований.
Боксер каже, виступати на чужому ринзі не боїться і не важко, адже відчуває підтримку публіки. Чимало українців, які нині проживають в Італії, не пропускають його боїв. З українським прапором боксер не розлучається: він завжди майоріє на ринзі після кожної перемоги. Однак, схоже, й італійці давно вже вважають Максима «своїм».
– У кінці поєдинку, глядачі скандували ім’я «Продан», показуючи, що тепер українець став кумиром для міланської публіки. Це свідчить про те, що робота з маестро Франко Керкі приносить свої плоди, – написав один із спортивних сайтів.
Хотів би продовжити кар’єру в США чи Канаді
Кумиром та взірцем для Максима є пуерториканський боксер-професіонал Мігель Анхель Котто. Амбіційності буковинському боксеру не позичати, тому прагне до таких же висот. У його сили вірять батьки, кохана дівчина, з якої познайомився вже в Італії. І це його надихає і спонукає до нових успіхів.
Окрім боксу, у Максима й інші захоплення – він колекціонує монети номіналом 2 євро, любить плавати, подорожувати та просто проводити час із рідними і друзями. В майбутньому хоче спробувати свої сили і розвиватися у США чи Канаді, де, за його словами, і бокс на вищому рівні, і життя.
____________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.
