В провінції Авелліно відбувся Український пісенний фестиваль «Веселка»

   3  березня, 2013 року,на окраїні міста Авелліно  стартував І Музичний фестиваль інтеграції “Веселка”, організований українсько-італійською асоціацією “Родина”

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Березень щиро надихав артистів і гостей фестивалю на музичний лад.  В глибокому очікуванні початку програми, у кожного із нас уже співала душа. А надихала нас сама природа. Сонячний день ласкав наш приїзд  своїми обіймами, а місцевий театр «Європа»  зустрічав всією своєю величчю!

В залі було чути багато різних мов. Тай і публіка була, як говориться, «від великого до малого». На вході нас зустрічала сама хазяйка фестивалю Олена Куваєва і із усією українською доброзичливістю запрошувала гостей займати свої місця.

Відкривали фестиваль  гості з Салерно із  своїм керівником і наставником – головою українсько-італійської асоціації «Калина» -Ольгою Тарасюк. Це був заряд на всі наступні виступи! Вони зразу полонили нас своїм чистим і пронизливим співом. А костюми милували око своєю колоритністю і запахом рідних серцю місць, звідки ми всі, як голуби, повилітали…

А на протязі всього фестивалю виступали – композитор і автор своїх пісень Володимир Ляшук із дружиною Зоєю. Сопрано Іванна Росітська. Ірина Колпак, група італійської народної пісні «La Rochella e Luna Janara», дует «Два кольори». Фолькльорна група  «Калина». Оксана Крамар, солістка групи  «Українці». Російський бас Всеволод  Іщенко. Заслужений артист Молдавії Авреліо Краю. В кінці вечора  на сцені виступали  « I sognatori». Порадував всіх своїм заворожуючим співом також бандурист  Базіліо Момако, який в наступні дні  провів ще багато зустрічей в регіоні.

Окрасою нашої нації і театральної сцени  була президент  асоціації  «Родина» – ведуча Тетяна Бєлякова, яка наголошувала, що інтеграція –  це насамперед об’єднання різних культур.

Піснею «Родина» під неспинні оплески ми із великою неохотою  відпускали артистів зі  сцени. Від прослуханого і побаченого  наші душі розпирали груди, хотілося співати і творити добро!

Дякуючи організаторам такого гарного свята,  люди розходилися  помало, без поспіху, ніби очікували  ще чуда. А чудо чекало на дворі. Небо, усіяне золотими зорями  підморгувало нам із своєї висоти, ніби манило у нічну казку гір. Серпантин  звивистих доріг щораз відкривав нам чудовіші  й чудовіші  нічні краєвиди. І хоча вже весна, на схилах гір , здавалося ще дотепер  світилися відомі всьому світові присипе.

Оксана Дашкевич-Никифорук