Marianna Soronevych
Проект «Бібліотека іммігранта» народився давно, майже одночасно з народженням нашої асоціації у 2002 році. Заробітчани, які приїхали в Італію і які роками не бачили своїх рідних і близьких, мали потребу у спілкуванні з кимось, кому могли би відкрити свої думки, мрії, поплакатися на чийомусь плечі чи просто виговоритися. Зустрічаючись із земляками два рази у тиждень на декілька годин, цієї потреби вони не могли задовільнити: кожен хоче виговоритися, а слухачів небагато. Ось так, працюючи круглодобово у чужій сім*ї, у чужому середовищі, залишаючись сам на сам із своїми думками, болями, вони починали викладати на чистому аркуші паперу все, що наболіло на душі, чим жили і про що мріяли. А потім ці вірші, чи оповідання, чи листи читали в колі своїх знайомих та незнайомих друзів, витираючи з лиця непрошену сльозу та викликаючи її на обличчях інших. Ці твори не можна назвати художніми творами, це не поезії, не новели чи оповідання з літературної точки зору, але це були слова, які йшли від серці і які знаходили відлуння у таких же серцях інших заробітчан.
Спостерігаючи такі стихійні об*єднання українців на площі чи набережній, дивлячись на реакцію слухачів, у мене зародилася думка, що було би непогано дати дорогу в життя цим творам. Можливо, читаючи ці рядки, у тих, хто залишився по той бік кордонів, вималюється наближена до заробітчанської реальності уява про життя на заробітках.
Та від задуму до втілення пройшли роки. Потрібно було зрозуміти механізм видання таких творів, знайти кошти, а головне – переконати земляків не боятися винести на людський суд свої твори. Одна справа – читати у колі, хай і незнайомих, людей, які через декілька хвилин забудуть про недосконалість твору з літературної точки зору. Інша – надрукувати цей твір у книзі, де ці ж недоліки впадатимуть у вічі кожен раз, коли візьмеш книгу в руки. Їх вдалося переконати. Вони – сміливі. Не знаючи, якою буде реакція земляків на їхні твори, вони все-таки відважилися винести на суд людський свої думки, спостереження, болі та мрії. А реакція на вихід перших книг справді була неоднозначною. Були й такі, що з незрозумілою злістю та великим завзяттям взялися вишукувати помилки, неправильні рифми чи недотримання віршового розміру і з задоволенням піддавав критиці все, що можна було покритикувати.
Але таких була меншість. Вихід книг став однією з найважливіших подій у Салерно. Книги розходилися миттєво, їх зачитували і навіть переписували…
Планували видавати кожен рік по одній збірці. Та життя внесло свої корективи.
На сьогодні в проекті «Бібліотека іммігранта» запрезентовані твори 38 авторів.
Сам проект складається із декількох серій. «Слово, народжене на чужині» – одна з них. Світ побачили 4 книги: «Слово… – 1», «Слово -2» і т.д. Готується до друку п*ята збірка, на цей раз – італійською мовою.
Інша серія – видання окремих авторських книг. Такими на сьогодні стали «З італійського зошита» Дарини Калиняк та «Холодна чужина» Стефанії Кіндрат. Незабаром вийде книга вибраних творів Наталії Згодько, стиль якої схиляє до публіцистики. Ще одна книга – «З мого щоденника» Люби Савченко (теж італійською).
Ще одна серія, над якою працюємо – «Місто, в якому ми живемо». Ця серія передбачає видання книг, в яких розповідається історія італійських міст, в яких живуть наші земляки. Існують книги, видані українською чи російською мовами, про деякі великі міста Італії (Рим, Неаполь, Венеція, Мілан, Флоренція, Падуя, Капрі). Ми ж збираємо матеріали про ті міста, де працюють українські заробітчани, але про які майже нічого не знають. На даний час працюємо над книгами про Салерно, Сарно, Алберобелло, Монтекассіно та Амальфітанське узбережжя. Робота нелегка і просувається дуже повільно, але просувається.
В найближчих планах – серія книг, де друкуватимуться переклади, зроблені нашими земляками з італійської.
А ще – серія книг про культурно-просвітницьку діяльність в Італії українських організацій, знайомство з кращими представниками нашої нації.
Прес-служба Культурної асоціації “Калина”
