Marianna Soronevych
Є українці, які, живучи за кордоном, на всі боки теревенять про любов до батьківщини. Є й такі, яким вдається не тільки говорити, а й робити корисні для України справи. Наприклад, популяризувати українську культуру та історію. Одна серед таких – лучанка Наталія Тарасюк. Їй вдалося створити з наших заробітчан народний ансамбль «Розмай», яким захоплюється уже пів-Італії.
Лучанка створила в Неаполі популярний музичний гурт з українських заробітчан. У 2002 році Наталя зрозуміла: на рідній землі зводити кінці з кінцями стає не до снаги. І подалася на чужину. В італійському місті Неаполь влаштувалася гувернанткою. Хтозна як склалася б доля, якби не… любов. З першого погляду Наталія та Маріо відчули, що одне без одного не уявляють життя. Емоційний італієць так захопився лучанкою, що першою фразою під час знайомства стала «Ти будеш моєю дружиною!».
Коли Маріо Андреотті дізнався, що кохана у Луцьку грала на скрипці в оркестрі, то став вмовляти створити колектив в Італії. Наталя зізнається: якби не натхнення від чоловіка, за цю нелегку справу не взялася б. Адже непросто організувати ансамбль з доглядачок, прибиральниць, будівельників та збирачів полуниці. Але це тандему Наталія-Маріо вдалося. Та ще як!
Попервах було тяжко. Українці цілодобово зайняті роботою, тож репетиції були тільки в неділю. Навіть у таких умовах Наталії вдалося поставити в колективі звучання чотириголосся! Хто хоч рік навчався в музичній школі, той зрозуміє: аж ніяк не кожна капела до цього доростає. Маріо взяв на себе роботу адміністратора, Наталія працює над творчим процесом.
Із назвою для колективу волинянка довго не вагалася: назвала «Розмай». Так називається ансамбль, в якому Наталя працювала на Волині. Розповідає, це певна шана її колишньому керівникові. Працює ансамбль за надважким принципом нон-стоп: увесь концерт ллється безперервною річкою зі співу, танців, декламації й музики. Кожен виступ – не набір випадкових пісень, а детально опрацьована тематична програма, яка об’єднана сюжетною канвою. Номери відбуваються українською, білоруською, іспанською, польською, молдовською, російською мовами, і, звісно, італійською – її неаполітанським діалектом.
Якщо на перші концерти приходили тільки українці, то нині сімдесят відсотків аудиторії – італійці, які плачуть, підспівують та аплодують стоячи.
– Розумієте, до «Розмаю» в Італії уявлення не мали, що таке українська культура, – пояснює успіх Маріо. – Прикро, але реалії такі, що українців асоціювали лише із робочою силою. Концерти нашого ансамблю стали для них одкровенням, відкриттям. І я мрію про те, що кожен італієць зрозумів та пройнялися душею українця так, як це вдалося зробити мені.
– Справді, ми є єдиним культурним островом України в Італії, – додає Наталія. – Коли брали участь у різдвяному концерті в Римі, до нас підійшов лідер гурту «Мандри» Фома і сказав, що захоплений виступом «Розмаю». Приємно! Загалом українці постійно підходять після концертів і дякують. Кажуть, що ми – віддушина у тяжкий для всіх час. Після таких спілкувань ми працюємо з подвійною енергією!
Цей ансамбль – чи не єдиний шанс для багатьох українських колективів виступити на міжнародній сцені. За кілька років роботи «Розмай» дав можливість зіграти у своїй програмі шістьом гуртам з України. До того ж «Розмай» – італійсько-українська благодійна асоціація. Усі виручені гроші від концертів колектив передає дитячим будинкам та нужденним.
Андрій СОБУЦЬКИЙ
