Marianna Soronevych
Італійський фонд “Лайфлайн” займається лікуванням в Італії дітей, які потребують трансплантації кісткового мозку. З 2000 року за його сприяння з України приїхало близько 80 маленьких пацієнтів.
16-річний Василь Вансович чотири місяці тому приїхав з мамою в місто Падова з Чернівецької області на лікування та серйозну операцію – трансплантацію кісткового мозку. В Україні такі роблять вкрай рідко, лише у випадку якщо хтось з близьких родичів може стати донором. Мама Василя Валентина розповідає, що в сім’ї є ще троє дітей, але ні вони з чоловіком, ні діти донорами стати не змогли.
«Мій син вже 8 років хворіє, лікувався в Охматдиті в Києві. Коли лікарі сказали, що потрібна пересадка – почали збирати гроші, бо знали, що будемо їхати в Італію. Самі б ми ніколи не знайшли 108 тисяч євро. Але волонтери – молодці, вони допомогли. В Падові живемо на квартирі від фонду Лайфлайн». Мама Валентина каже, що спочатку спілкувалася з лікарями за посередництва волонтерів, тепер жінка підучила мову.
Фонд Лайфлайн засновано в 1996 році в Британії для допомоги дітям зі смертельно небезпечними хворобами, які не лікуються в їхній країні. В Україні діє з 2000 року. Деякі діти, хворі на рак крові (лейкемію), і ті, що потребують трансплантації кісткового мозку. Якщо родинний донор відсутній, «Лайфлайн» організовує її в лікарнях Західної Європи. Дотепер на лікування в Італію з України приїхало близько 80 дітей. На 2012 рік фонд виділив 8.9 млн. євро.
За 2013 рік в Італію на трансплантацію кісткового мозку або на контрольний огляд приїхало 93 дитини з України, менше з Грузії та Киргистану. 35-40 з них постійно перебувають в Падові, Болонії, Турині, Пізі, Генуї, Віченці й Бреші. Разом з батьками вони живуть в іншій країні 9 місяців, часто без знання мови. Спочатку це підготовка до операції, далі трансплантація, післяопераційний період. Через 3 місяці – перший контроль. Одна трансплантація коштує близько 120 тисяч євро, але її буває недостатньо. Після операції видужує 75-85% дітей.
В Падові приїжджим допомагають близько десяти українців. Найбільше, чого потребують діти – тепла і присутністості, та на жаль в Пізі, Павії, Вероні, Болонії, немає жодного волонтера.
Алла Мулявка, яка багато років співпрацює із фондом, закликає співвітчизників з інших міст долучатись до волонтерства. “Допомагати зустрічати батьків з дітьми в аеропортах, ознайомлювати їх з містом: показати де базар, пошта; допомогти налагодити інтернет; пояснити як заправити телефон, тощо..- це вже велика справа. – каже вона – Згадайте себе по приїзді в Італію, а в їхній ситуації, з хворими дітьми на руках, перші тижні перебування за кордоном є надзвичайно складним”.
Перебуваючи в Італії діти не закинули книжки. Хоч програма навчання тут інша, до маленьких українців приходять вчителі італійської та загальноосвітніх предметів, проте бракує вчителів української мови.
В рамках проекту «Три веселки» головний редактор Української газети в Італії Маріанна Сороневич, за сприяння волонтера фонду Алли Мулявки, передала фонду Лайфлайн книжки для дітей та юнацтва. Міжнародна акція по безкоштовній передачі художніх книжок в українські школи та профільні асоціації, що відбулась завдяки співпраці Львівської міськради, в особі голови депутатської комісії з питань культури, промоцій, засобів масової інформації та туризму Ярослава Музичка; директора українського видавництва «Веселка» Василя Степаненка, депутата ВР Михайла Хмеля та інших небайдужих людей.
Спочатку лікування цілком оплачував фонд, та останні два роки він займається тільки оформленням документів, запрошенням для візи, зустріччю, організацією житла. Кошти для операції збирають волонтери в Україні. Фінансування Міністерства охорони здоров’я України на лікування цих дітей почало надходити тільки з кінця 2012 почало. Все ж сім’ї не мають гарантії його отримання фінансової підтримки, тому покладаються на допомогу волонтерів.
Мама Василя розповідає, що італійські медики підтвердили діагноз українських колег, зараз почалися пошуки донора. «Разом з рідними розмовляємо щодня по інтернету. Але наша найбільша мрія – дочекатися трансплантації та після її успішного завершення повернутись додому», – каже вона.
Христина ЗАНИК
