Marianna Soronevych
Восени, в капеллі братів францисканів, на панорамній терасі MARE CHIARO, в Неаполі, проходитиме вистава неаполітанського режисера Сальватора Ламанья «Zia Ermengalda» за участю українського актора-іммігранта Андрія Монаха
Приїхавши у 2000 році до Неаполя провідати матір, Андрій Монах, зачарований культурним розмаїттям та специфікою міста, вирішив тут залишитися. «Чого тільки не було в арсеналі моїх професій, – розповідає 33-річний тернопільчанин, – це і столяр-тесляр, бармен, кінолог службового собаківництва». Андрій також захоплюється фотографією та театром. Українські іммігранти Неаполя між собою жартують, мовляв, Монаха де не посієш там він і народиться. Як на мене, то театральність Андрія, а саме – одночасний каламбур на його обличчі комізму та серйозності, які при розмові інколи збивають спантелику, є свідченням його цілком природньої схильності до лицедійства. У ньому живе природній актор. Українські іммігранти в однаковій мірі падали від реготу від Адрієвих гуморесок на різних заходах громади, як й італійська публіка заглиблювалася у роздуми від його драматичних ролей. Для Андрія театр був найбільшим захопленням ще на Україні.
Приїхавши в Італію він постійно відчував потребу виразити свій внутрішній «трагікомізм». У 2006 році друзі познайомили його з молодим неаполітанським режисером Жаном-Лукою Масоне. «Спочатку я відвідував півроку його курси у Портічах, – розповідає Монах, – а після того, для підвищення акторської майстерності, перейшов в його театральну академію, де провчився ще три роки. Навчання поєднував з роботою, було важко, але й надзвичайно цікаво.
Жан-Лука, як на свій молодий вік, режисер сильний та талановитий. Завдяки йому я відкрив себе більше й зумів побачити у моєму характері приховані раніше пласти акторського потенціалу. Масоне ставив в основному драматичні твори. Перша моя роль була у виставі «Di la piu’oltre» про юнака, який закохався в дівчину й описує її як щось неземне. Свої почуття до неї я виражав поезією Шекспіра. У наступній роботі Жана-Луки, у виставі «Maсchina infernale», я перевтілююся одночасно у двох ролях – автора і солдата. Вистави проходили у неапольському палаці «Венеція» та театрі «Сан Григорій» у містечку Сомма Везувіана. Нашими глядачами були переважно студенти театральних академій…».
Наступним етапом на акторському шляху Андрія у Неаполі була співпраця, у 2009 році, з румунським режисером Даном Тріфеску, який, свого часу, здобув освіту у Бухарестському інституті театральної майстерності на режисерському відділенні. Переїхавши до Неаполя, він заснував тут, у 2000 році, на площі Мадрагоне, свій театр «Historion». У виставі Дана Тріфеску «Malattia della famiglia M.» Андрій зіграв роль лікаря до якого усі члени сім’ї приходять за порадою. Цей режисер, як і попередній, зробив свій вагомий внесок у розвиток акторської майстерності Андрія Монаха. Тріфеску навчав акторів своєї школи по методу Станіславського. Він вимагав від них максимального утотожнення з персонажем.
Зараз Андрій активно бере участь у репетиціях вистави «Zia Ermengalda» режисера Сальватора Ламанья. У цій неаполітанській комедії він грає фотографа-іммігранта, читає італійською та неаполітанською мовами. Розпочинається комедія тим що молоде неаполітаньке подружжя з нетерпінням чекає на фотографа, який повинен зафіксувати незабутні моменти їхнього весілля. Але цей «нахаба» дозволяє собі запізнюватися. Нарешті з’являється захеканий фотограф й повідомляє, що спочатку мусів сфотографувати похорон… Те як далі розвивася сюжет цієї захоплюючої комедії глядачі зможуть побачити, якщо завітають у жовтні (до цього періду вистава буде вже «відшліфованою» , сподівається український актор) до святкового залу капелли братів францисканів, яка знаходиться на панорамній терасі Mare Chiaro. До речі, режисер Сальваторе Ламанья, будучи також професійним фотографом, вирішив поставити виставу саме «під» Андрія. Українець, минулого року, за порадою друзів, звернувся до Ламаньї з проханням пройти у нього курси професійної фотографії. Знайомство з «оригінальним» українецем творчо надихнула режисера.
«Співпраця з режисерами триває й досі. – Стверджує Андрій Монах. – У кожного з них свій стиль та «почерк». Працювати з ними легко та приємно. Маю також надію на великі постановки…»
Андрій Монах не забуває й про своїх земляків. Разом з гуртом «Українці», під керівництвом Любов Щепенюк часто приймає участь у театральних дійствах, концертах, конкурсах, етнофестивалях, українських вечорницях, вертепі. Український «лицедій» дуже любить розповідати гуморески Павла Глазового, небелиці Остапа Вишні, переказувати Дарину Калиняк та Гриця Драпака.
Серед плеяди італійських акторів-зірок, Андрія найбільше захоплюють та зворушують – Мікеле Плачідо, Софі Лорен, Марчело Мастрояні, Тото (Антоніо де Куртіс). Серед українських та радянських – Богдан Ступка, Андрій Міронов.
Наталія ІВАНИШИН
