Marianna Soronevych
Пасинки там, і нерідні тут. Українські заробітчани, які роками шукають кращої долі десь у закордонних приробітках, тепер і вдома стикаються з дискримінацією та небажанням влади слухати їхні проблеми. Вони не можуть продовжити свої паспорти чи зробити документи своїм дітям, наприклад, у консульстві без поїздки додому. А діти закордонних українців цього року втратили можливість вчитися в українських вузах за держзамовленням, тобто за гроші бюджету.
Ці люди надають серйозну допомогу економіці країни, щороку надсилаючи додому близько 7-8 млрд. доларів. Для порівняння, за 2010 рік Україна отримала від іноземних інвесторів 5,3 млрд. дол
Минулого року Україна посіла п’яте місце за кількістю емігрантів, за даними Організації об’єднаних націй. В цілому, за даними ООН, у світі за межами нашої держави проживає 6,5 мільйонів українців.
Ці люди надають серйозну допомогу економіці країни, щороку надсилаючи додому близько 7-8 млрд. доларів. Для порівняння, за 2010 рік Україна отримала від іноземних інвесторів 5,3 млрд. дол.
Але до інвесторів прислухаються, в той час як емігрантів часто ігнорують або зневажають. «Держава визначає політику щодо закордонних українців без взагалі якихось консультацій з самими закордонними українцями,» – обурюється Олексій Толкачов, співголова Міжнародної громадської організації “Українська європейська перспектива”.
Цього року емігранти зустрінуться з представниками української влади, щоб обговорити та вирішити свої проблеми на серпневому форумі українців, який відбувається раз на 5 років. Для цього до Києва приїдуть представники українських емігрантів з усього світу.
Готуючись до цієї зустрічі, 22 червня Кабінет Міністрів схвалив концепцію Державної програми співпраці з закордонними українцями. Проте, за словами представників з еміграції, їхні напрацювання та пропозиції влада не взяла до уваги.
Олексій Толкачов: «Держава визначає політику щодо закордонних українців без взагалі якихось консультацій з самими закордонними українцями»
Чого потребують закордонні українці від України
Першочерговою проблемою, яку треба негайно вирішувати, на думку Толкачова, є статус українця за кордоном. Згідно з чинним законодавством, закордонні українці – це тільки ті українці, які зараз є громадянами інших держав або взагалі не мають громадянства. Тобто, це великою мірою діаспора, яка виїхала 30-50 років тому. І це аж ніяк не українські заробітчани, які роками працюють в інших країнах.
Олексій Толкачов: “Є величезна кількість мігрантів, які працюють закордоном, перераховують свої гроші в Україну, але тим не менше, й досі залишаються, може на свою біду, громадянами України”
На перший погляд, питання визначення статусу може здатися несуттєвим. Але проблема постає тоді, коли мова йде про державні програми підтримки закордонних українців та тих, на кого вона поширюється. І хоч ця підтримка не враховує усіх потреб емігрантів, питання законодавчого визначення правового статусу заробітчан потребує перегляду, наголошують активісти.
«Є величезна кількість мігрантів, які працюють закордоном, перераховують свої гроші в Україну, але тим не менше, й досі залишаються, може на свою біду, громадянами України. На них не розповсюджується ця державна політика,» – розповідає Толкачов.
Позитивний досвід співпраці України з емігрантами був досягнутий після четвертого Всесвітнього форуму українців 2006 року, коли була прийнята і діяла Національна концепція співпраці з закордонними українцями. Основним бонусом цього документу було державне забезпечення навчання в українських вузах дітей закордонних українців.
Отримати освіту в Україні стало складніше
Цього року концепція перестала діяти – для дітей емігрантів закрили шлях до української освіти. «Ми пропонували: ви не готові запропонувати нову програму, пролонгуйте, будь ласка, ту, що є,» – говорить Михайло Ратушний, заступник голови Української Всесвітньої координаційної ради.
Володимир Скрипник: «Я знаю дитину-сироту, яка готувалася і вважала, що вона буде вчитися. Ми вже писали, хоча б одну дитину візьміть, хоча б щось зробіть, але час втрачено»
Можливості повчитися на батьківщині своїх батьків чекала, здебільшого, молодь, що проживає в Росії та Казахстані. Володимир Скрипник, виконавчий директор «Ради українців Казахстану», розповідає, що у Казахстані є недільні школи, де діти з першого класу вчили українську мову і готувалися до вступу до українських вузів: «Я знаю дитину-сироту, яка готувалася і вважала, що вона буде вчитися. Ми вже писали, хоча б одну дитину візьміть, хоча б щось зробіть, але час втрачено».
До кого звертатися?
Якби питаннями закордонних українців у нас займався якийсь єдиний центральний орган, вирішувати такі проблеми було б простіше, впевнені представники емігрантів. Проте, зі своїми потребами закордонні українці мають звертатися до Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти або ж Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Відповідно, за таких умов, складно знайти відповідальну інстанцію.
Наприклад, на запитання Kyiv Post про квоти на навчання дітей закордонних українців у Міністерстві освіти не були впевнені, кого саме стосується це питання – МЗС чи МОН.
Пропозицію створити відповідний єдиний центральний орган в Україні емігранти обґрунтували минулої осені на громадських слуханнях, але Кабінет Міністрів проігнорував це питання. «Якщо тоді більшість схилялася до думки, що треба створювати окремий координуючий орган, який буде співпрацювати з закордонними українцями, і кожному буде зрозуміло, куди звертатися, приїхавши в Київ, сьогодні державна програма вважає за недоцільне створення такого органу,» – говорить Толкачов.
Часто українці не мають як звернутися і до українських консульств закордоном. Наприклад, в Італії кількість мігрантів така (близько з 600 тис.), що по 2-3 представника в консульствах трьох найбільших італійських міст фізично не справляються з роботою.
В Греції схожа проблема: люди не можуть потрапити до консульств, бо консульства працюють лише зранку. «Тому організації-посередники, які вирішують такі питання за великі гроші, ростуть як гриби,» – розповідає Оксана Киценюк-Ревага, представник еміграції з Греції.
Оксана Киценюк-Ревага: «Будь-хто з українців, які є закордоном, має мати право в українському консульстві подовжити свій паспорт, навіть якщо він нелегал»
За її словами, ситуація, коли українці не можуть подовжити свої паспорти та зробити документи своїм дітям в консульствах, є неприйнятною. «Будь-хто з українців, які є закордоном, має мати право в українському консульстві (а це є територією України) подовжити свій паспорт, навіть якщо він нелегал», – вважає Киценюк-Ревага.
Гроші на усі консультаційні потреби українців закордоном, на її думку, не потрібно навіть виділяти з бюджету України. «Українці платять податки в чужі держави. Ці податки страшні і великі. Ми повинні підписувати міждержавні договори про виділення коштів на українців закордоном з коштів, які вони сплачують в податкову. І ми повинні мати своїх представників, оплачуваних цими державами», – впевнена Киценюк-Ревага.
Щоб втілити такі ідеї, необхідно, щоб наша влада навчилась виконувати свої обіцянки. «Ми увесь час зверталися. Я пережила вісім консулів, 20 років. Ніхто ніколи не відповів «ні». Ці демагогічні обіцянки нам вже просто надоїли,» – підсумовує Киценюк-Ревага
http://www.kyivpost.ua
