Marianna Soronevych
Учні української суботньої парафіяльної церкви у місті Мілан читали поезії Тараса Шевченка, розмальовували писанки та вітали своїх матерів.
Після холодних похмурих днів люди, як і все живе на землі, прагнуть світла, тепла, радості і свята. Навесні не лише природа прагне очищення і відродження, душа людини – теж. Ми всі з приходом весни очікуємо чогось нового, справжнього та чудесного. Жителям великих міст бракує співу пташок, зелених просторів і неповторного запаху відталої землі Батьківщини. Земля предків кличе до себе, сумує за нами, і ми, з далеких чужих країв, хоч подумки повертаємось на Україну. Всіляко намагаємося зберегти і передати дітям той неоціненний скарб – традиції і віру свого народу. Ми – українці. Тому, куди б не закинула нас доля, залишаємося частиною великої самобутньої нації. Українська недільна школа при церкві Св’ятого Йосафата в місті Мілан – не виняток.
До 199-ої річниці з дня народження великого Кобзаря у школі був проведений конкурс – «Краще читання поезії Тараса Шевченка»
Як зворушливо і щиро читали вірші наші малі українці! Були і хвилювання, і радість перемоги, подарунки та привітання. На свято у школу завітав консул генерального консульства України у місті Мілан п.Сергій Пода. Діти отримали чудово ілюстровані «Кобзарики» у подарунок відПрофспілкового товариства іммігрантів в Італії «Справедливість».Всі учасники були нагороджені поченими грамотами, піготованими молодим українцем Іваном Гоголем.
Батьки, вчителі та всі запрошені на конкурс відчували себе не просто глядачами, а й учасникми, раділи і хвилювалися всі разом. А жюрі оголосило переможцем наймолодшого учасника – Данила Войтовича, якому незабаром виповниться 5 років.
Під час виступів кудись подівся той акцент, з яким в повсякденному житті розмовляють діти – наче сам Шевченко чистою українською мовою промовляв устами дітей. А «Заповіт», виконаний всіма учасниками конкурсу, тут, далеко від України, сприймається набагато глибше і зворушливіше. Глядачі слухали його з вірою в те, що здійснилися його слова – нащадки Кобзаря не забувають ні свого поета, ні те, з якого вони роду.
28 квітня, у Вербну неділю, в школі відбулося Свято писанки. Вчителька розповіла дітям про те, що кладуть у кошик для освячення на Великдень, що означає слово «паска», а народна майстриня продемонструвала техніку писанкарства воском.
Два вічні чинники життя – вогонь та вода, а ще справжній бджолиний віск та умілі руки – і ось створене диво – писанка. Вона несе нащадкам вічну таємницю життя, смерті та воскресіння. І дитячі руки відроджують її.
Свято Воскресіння Господнього особливо радісне і урочисте, бо оживає душа і наповнюється вірою і надією на спасіння. Радісною новиною «Христос Воскрес!» діти діляться з усією церковною громадою, а також вітають отця Івана, який завжди цікавиться справами школи і допомагає порадами та молитвами.
«Христос Воскрес!» – дзвенять дитячі голоси, «Воістину Воскрес» – дружно відповідає церковна громада і в цю мить всі почуваються ближчими, ріднішими один одному. Яке це щастя – далеко від України чути рідну мову і мати свій храм – куточок для душі.
Ще не вляглися радісні хвилювання від Великодніх свят, а неділя 12 травня принесла нове чудове свято – День Матері.
День Матері святкують у травні, бо це – місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.
Слово «мама» – найкраще слово у світі, а наші матері – як зорі, що світять з усіх доріг і відстаней, через усе життя. Мамина молитва оберігає нас від всіляких бід, а мамине слово і голос живуть у пам’яті завжди. Діти підготували своїм мамам подарунки-листи, у яких (знаємо із їхніх слів) виразили свої найкращі побажання, свою любов, і ще, можливо, якісь свої найсокровенніші моменти у житті, про які знають тільки вони двоє – мама і дитина.
Блищали сльози радості і зворушення у маминих очах, коли дитина промовляла вірш-привітання і щиро дивилася тільки на неї – єдину і найдорожчу у світі – маму. Бо добре знають наші емігрантські матері, яке це велике щастя – бути разом, бачитися щодня, спілкуватися і просто бути поруч. Вітали матерів не тільки діти.
Привітав зі святом всіх матерів о. Іван Стефурак, п. Надія Костецька (від церковних братств), з промовою-привітанням виступила поетеса Марія Чайківчанка і Марія Бевзюк, яка прочитала свої чудові і трохи сумні вірші про маму.
Після привітань музикант п. Микола Котович виконав вальс, що для декого із дітей став першим танцем із мамою.
Це було справді незабутнє свято, повне гарних привітань і побажань Матерям, пісень і танців!
Життя – не суцільне свято, але при кожній нагоді не забуваймо вітати своїх рідних і знайомих. Давайте обдаровувати одне одного усмішками і добрими словами!
Олена Микицей
Кобзарі від Профспілкова товариство іммігрантів в Італії «Справедливість».
