Marianna Soronevych
В Римі з14 по 27 вересня, у галереї Sinergy Art Studio проходить експозиція “Джерело життя” донбаського митця Романа Мініна.
Ім’я Романа Мініна, живописця, графіка, майстра художньої фотографії. організатора фестивалів зі стріт-арту, учасника багатьох виставок у Харкові, Києві, Москві, вже досить відоме в мистецькому світі України та за її межами. Сам він з Донеччини. Закінчив Харківську академію дизайну і мистецтв. Серед вчителів – видатний художник нашого часу Віктор Гонтарів, який і надихнув його на шахтарську тему: кому ж як не Роману, синові шахтаря, який не з чуток, а на досвіді власної родини знає ціну шахтарській професії, присвятити свій талант цій темі.
«Шахтарський фольклор» – перша серія циклу, над яким молодий митець працює з 2006 року. Характерним для нього є синтез зображення і слова. Мінін дотепно апелює до шахтарської міфології, жаргонних виразів, професійної лексики, доповнюючи сюжет рядками, що додають гостроти, як, наприклад, «Не грусти, что я погиб, не скучай, малышка… Все мы часть большого взрыва, наша жизнь, как вспышка». Або: «Молись заранее, шахтер, когда огонь промчится, трудно будет вспоминать, какой рукой креститься».
В шахтарській праці, як і в окопах, важко залишатись атеїстом. Шахтар, який постійно перебуває у грі зі смертю, відчуває велику потребу у фізичному і духовному спасінні. Тому низка сюжетів присвячена християнським мотивам, Особливої виразності ідеї християнства у зв’язку з проблемами шахтарської теми набувають в серії «Символ віри», що складається з 20 картин, виконаних у техніці перегородчастої емалі. Митець відмовляється від сюжетності, описовості, тяжіє до монументальності. Картина мислиться не як розповідь, а як певна модель світу, де кожне зображення набуває виразного символічного звучання. Навіть звертаючись до конкретного образу (шахтар, шахта, церква, дім) тощо), автор зосереджується на глибині внутрішнього змісту. Він експериментує з формою. Твір постає як поєднання різнокольорових площин на зразок декоративного панно або ж вітража. Художня мова набуває рис узагальнення, лаконізму. Сам образ сприймається як знак, як певний символ.
Остання серія циклу – «План втечі з Донецької області». Його презентація відбулася у лютому 2011 року у Харківській муніципальній галереї та мала чималий резонанс як неординарна подія в культурному житті міста. Митець вдало поєднав традиційні принципи малярства та сучасних медіа, порушуючи гострі соціальні проблеми сьогодення, коли через незадовільний стан шахтарського обладнання, техніки безпеки так часто трапляються аварії, гинуть і гинуть люди. І не такою вже й парадоксальною сприймається ідея автора, яку, вдаючись до сарказму, він озвучив для донецьких посадовців – використовувати терикони для будівництва власних гробниць із саркофагами, «проекти» яких він запропонував там же, на виставці.
У зв’язку з цим пригадується історія із забороною виставки Романа Мініна у Донецьку у 2008 році. Особливе обурення місцевих чиновників викликала робота митця, на якій були зображені кілька шахтарів під час робочої перерви, а вгорі напис з таким риторичним запитанням «В забой или в запой?». Місцева влада відреагувала по-своєму: виставка власноруч була знята зі стін Донецької облдержадміністрації начебто через те, що автор «знеславлює світлий образ донецького шахтаря». Але їхня увага до «світлого образу» не зазнала ніяких радикальних змін. Автор циклу на теми шахтарського життя Роман Мінін залишається вірним своїй громадянській позиції, висловлюючи її як засобами, притаманними сучасним мистецьким пошукам, так і опорою на тверді традиції.
Сергій Канцедал
мистецтвознавець
