Marianna Soronevych
Мама Даніеля Смаліна Світлана – володимирчанка, яка вже двадцять років живе в Італії.
Про це пише газета Слово правди.
Даніель народився здоровим хлопчиком. Нормально ріс, розвивався. Залюбки дивився українські й російські мультфільми, ходив в італійський садочок, тож говорив «мішанкою» з трьох мов, але для дітей, які ростуть у мультинаціональних сім’ях, це нормально. Та в три з половиною роки почалися різкі зміни: перестав розмовляти, став дратівливим і надзвичайно гіперактивним.
«Буквально за два тижні мою дитину «з’їло» – все, що він умів і знав досі, кудись зникло», – згадує Світлана.
Щось її мучило всередині, підказувало, що проблема таки є. Вийшла на знайому, яка мала контакти у найкращій італійській мережі клінік «Дитятко Ісус». Лягли туди на обстеження. Лікарі поставили діагноз «сильна гіперактивність», але заспокоїли, що цю проблему можна подолати, якщо одразу взятися за терапію з логопедії і психомоторики. «Буквально за два тижні ми з Дані уже ходили на заняття», – каже жінка. – «Вже після першого заняття з логопедом був очевидний прогрес. Лікар казав: «Світлано, він розмовлятиме, бо база у нього є, просто сталося щось, що заблокувало йому мовлення».
Вже на другому обстеженні діагноз змінився і просто вибив жінку з колії. «Гіперактивність важкого ступеня і загальмованість мозкової долі», плюс інвалідність – це звучало, як вирок.
«Я не могла змиритися з тим, що моя дитина – інвалід, закрилася від усіх, багато плакала і шукала хоча б якесь лікування», – зі сльозами в голосі згадує Світлана.
Вона судилася з медиками з того району, де мешкала, за некоректно поставлений діагноз. Це допомогло отримати додаткові виплати до мінімальної Даніелевої пенсії «на компаньйона», тобто для того, хто опікується ним. Адже дитина з таким діагнозом не самостійна і потребує постійного супроводу. Через суд отримала максимум годин занять з викладачем і вихователем. «Щоб зробити це, мусила судитися і з директоркою школи, в якій вчився син, бо вона не хотіла давати нам документи. Суд виграла, по суті – відправила її на пенсію. Майже одразу ж у цій школі кардинально змінився підхід до дітей з особливими потребами.
Наразі Світлана «вибила» з держави практично все, що належить за законом, а ще знайшла хороших спеціалістів, які підказують, які існують можливості для дітей і підлітків з такими діагнозами і як ними можна скористатися – наприклад, за символічну плату звозити дитину на море.
Світлана ніколи не віддавала Дані до «важких» діток. Возила у літню спортивну школу (на кшталт табору, тільки без проживання) зі звичайними однолітками. Каже, так син прогресує, тягнеться за ними. З хворими дітьми – панікує і плаче. Але не завжди було легко вписати хлопчика в колектив.
Музику ж Дані любить з дитинства. Коли був малюком, мама купувала для плей-стейшн танцювальні ігри – і він танцював і співав годинами, аж доки не втомлювався й не засинав. А коли пішов до нової школи і почав займатися з Джанні, той запросив на концерт свого колишнього вихованця, репера Аміра Ісси. Музикант після концерту підійшов до Світлани і запропонував, щоб Даніель займався з ним музикою.
«Я намагалася попередити його про діагноз сина і про те, що з Дані буває непросто, але Амір захотів спробувати. Малий був від занять в захопленні, почав писати пісні, відкрив для себе світ реп-культури. А ще – почав краще вчитися у школі, приніс табель з чудовими оцінками. Лікарі дивувалися: як вам це вдалося? Я відповідала одне: музика», – згадує Світлана.
За деякий час наставник Даніеля Амір поїхав у світове турне – і хлопчик знайшов нового ментора, Давіда Піруначі з академії «Why not?» («Чому б і ні?»). «Давід каже: Дані вчить мене того життя, якого я не знаю, а я даю йому все те, що можна дати в музиці», – усміхається Світлана. Тішиться, що вся академія обожнює її сина, підтримує в його творчості. Нещодавно вони запустили проект, покликаний підтримати дітей з особливими потребами і їхніх мам, показати, що вони можуть реалізовувати себе і творити на повну силу, без жодних обмежень. В рамках цього проекту Даніелю зняли професійний відеокліп на пісню «Viva la sport», яку він сам написав. У ній хлопець розповідає, як музика і спорт надихають його, дають сили жити і розвиватися.
Світлана каже, що Даніель не лише сам надзвичайно змінився, відколи почав займатися музикою, він змінив і життя їхньої сім’ї, допоміг позбутися комплексів.
Всім матерям дітей-аутистів жінка радить не опускати руки і не чекати на диво. А налагоджувати терапію і лікування, спілкуватися з іншими матерями, виходити у світ, відкривати потаємні мрії і таланти своїх дітей і розвивати їх. І головне – віддавати своїм діткам максимум любові. «Повірте, – запевняє жінка, – вона повернеться до вас устократ».
