Marianna Soronevych
Інвалідні візки, продукти, одяг закуповують для вояків АТО земляки, які багато років живуть в Італії. Бо їх також болить війна на Батьківщині.
Українці, які оселилися у провінційному італійському містечку Бергамо, гуртом збирають кошти і закуповують необхідне для наших бійців. Євген ГОРБАТИЙ на дві доби приїхав до Чернівців, щоб відправити на Схід гуманітарну допомогу. Ця багатокілограмова посилка вже не перша, яку зібрали українські італійці.
Сам італійський благодійник – медик, родом із Хотинщини, закінчив Чернівецький медінститут. Останні 14 років проживає із сім’єю в Італії.
– Ми би хотіли повернутися в Україну, але більшість із нас пов’язані там кредитами. Тож допомагаємо так, як виходить. Земляки потрохи збирали допомогу – хто чим міг, і третій місяць передаємо з Італії допомогу українській армії, – розповідає чоловік, завантажуючи інвалідні візки у авто. – Цю допомогу ми зібрали дуже швидко. Спонукало до цього горе, яке прийшло до нашої подруги-землячки Галини Кузьменко. 29 серпня вона отримала інформацію про те, що її син, який воював у зоні АТО, тяжко поранений і лікується у Дніпропетровську. Галя вилетіла до нього, але врятувати його не вдалося, 31 серпня він помер. Ігор був єдиний її син. Вона подзвонила нам і сказала, що залишається у тій лікарні волонтером, буде допомагати іншим пораненим. Коли Галя сказала, що у лікарні нічого немає: від найпростішого до інвалідних візків, ми почали терміново збирати гроші.
Зібрали і відправили до Дніпропетровська, де лікуються поранені бійці АТО, шість інвалідних візків, 100 кілограмів італійських макаронів та крупів, апарат для витяжки мокроти, 40 кілограмів мандаринів, а також солодощі. Ще теплі речі та 7200 гривень. Всього набралося на три мікроавтобуси. Пан Євген приготував 612 гривень, щоб оплатити пересилку з Чернівців до Дніпропетровська. Та фірма “Інтай”, яка займається вантажними перевезеннями в Україні, гроші не взяла. Італійці-волонтери дружно та щиро їй вдячні.
Нам вдалося поспілкуватися і з Галиною КУЗЬМЕНКО, яка нещодавно поховала сина. Жінка також дуже вдячна землякам за допомогу і передала через YouTube відеозвернення подяки. Жінка говорить по телефону твердо та впевнено. Каже, що не може занурюватися у свою печаль, коли бачить, що ровесники її сина лежать без рук та ніг.
– Один шанс із тисячі врятувати мого сина лікарі шукали. Але не вдалося. Зараз мої сльози синові не допоможуть. Як я можу плакати на його могилі, коли тут я бачу хлопчика з відірваними руками? – чути, як голос Галини тремтить. Далі продовжує емоційно: “Коли наші бійці виходили з оточення, приходили сюди обірвані, холодні, голодні. Саме волонтери їх виходжували. Вони їх миють, стрижуть, годують, одягають. Якби не волонтери, наші бійці не мали би нічого. Нашим хлопчикам було би дуже тяжко. Тут, у лікарні, немає найнеобхіднішого. Для лікування поранених потрібні дорогі ліки. Лише одна ампула коштує 14 тисяч гривень. Тут багато не просто поранених, у молодих людей відірвані руки, ноги, це потребує дорогого лікування”.
Чернівецькому госпіталю італійські благодійники також запропонували інвалідні візки. Та головний лікар відмовився. “Лікар сказав, що нові би взяли, а ті, що були у користуванні – ні. Дивно. Бо ці візки, хоч і не нові, але їм нічого не бракує, добре працюють. Гадаю, чернівецьким пораненим вони також знадобилися би”, – дивувався пан Євген.
Ліна НАГІРНЯК
