Marianna Soronevych
Чорний день у Європі. На вулицях однієї з наших столиць вбивають людей. Їхні вимоги були простими та природніми: демократія, реформи, європейське співробітництво. Їхнє бажання було тим, чого вже довгий час бажав весь український народ.
І тому ми у Європейському Союзі завдяки “Східному партнерству” відкрили двері співробітництву, торгівлі, реформам і інтеграції.
Ми так вчинили, оскільки теж були переконані, що це було не тільки в інтересах України, але і всієї Європи. Але ж давайте чітко скажемо про те, що сталося. Минулого літа Росія вдалася до целеспрямованого принизливого тиску аби примусити Україну звернути з обраного шляху. Жорсткі торгівельні бар’єри було поєднано з неприхованими погрозами. І нерішуче керівництво України піддалося.
І коли воно піддалося, всі люди, які сподівалися на краще майбутнє, сприйняли це як зраду. Європейський прапор майорів над Майданом як символ бажання кращого майбутнього. Люди хотіли рухатися вперед разом з Європою, а не назад до так добре знайомого. Без таких погроз Москви і вагань у Києві Україна сьогодні безперечно могла би йти шляхом до кращого майбутнього.
Міжнародний валютний фонд за нашої підтримки був готовий запропонувати економічну допомогу і програму реформ. Відкрилися також двері і до європейського політичного співробітництва і політичної солідарності, передбаченої ним.
Не всі проблеми були вирішені. Проте, Україна з широкою європейською і міжнародною допомогою, безперечно була на шляху до кращого майбутнього. Але майбутнє з європейським співробітництвом не було таким, яким його хотіли бачити впливові сили. Саме на них лежить ясна і повна відповідальність за вбивства на вулицях Києва.
Сьогодні Президент Янукович заплямував свої руки кров’ю. І я боюся, що шлях, який він обрав, приведе до ще більших страждань та жорстокості. Він був єдиним, хто міг запобігти вбивствам, запропонувавши конструктивну співпрацю з демократичною опозицією.
Натомість, їм було показано кулак. Люди були вбиті з вогнепальної зброї. Мирні демонстранти. Але працівники міліції також зазнали втрат у сутичках. Я боюся, що Україна зараз прямує до тяжких часів. Криза в країні стане глибшою та довшою. Я глибоко занепокоєний.
Але результати цього насильства будуть сумнівними і недовговічними. Вони розвіються, як хмара над степом. Те, що відбулося і продовжує відбуватися в Україні, також демонструє силу європейської мрії. Мрії про Європу сповнену миру, свободи та співробітництва.
І, рано чи пізно, ця мрія переможе і в Україні.
