“Чужий» паспорт”

Чи є в Україні подвійне громадянство і чим загрожує закарпатцям наявність паспорта іноземної держави

Подвійне громадянство – загроза національним інтересам країни чи крок до Європи? У Закарпатті, де проживають десятки нацменшин, про це говорять особливо часто. Тим більше, що, за неофіційними даними, паспорти Угорщини, Румунії, Словаччини тут поширені ледь не так само, як… українські. Проте в даному контексті виникає чимало питань, і насамперед – що дає закарпатцям «чужий» паспорт, як багато подібних прецедентів і чим це власне загрожує?
Про деякі помилкові  судження щодо громадянства

Насамперед, згідно з законодавством, у нас існує принцип «єдиного громадянства – громадянства держави Україна». Тобто фраза «в Україні заборонено подвійне громадянство» – повна дурня, оскільки Україна НЕ ВИЗНАЄ подвійного громадянства. А наявність у громадянина паспорта іноземної держави передбачає, що власник повинен визначитися, ким він хоче бути – українцем, румуном, угорцем, словаком чи ще кимось, проте поки офіційно не позбувся українського громадянства, відповідає за всі свої дії за законами України. Законодавство, однак, передбачає процедуру позбавлення громадянства України у разі добровільного набуття громадянства іноземної держави (коли громадянин України сам звертається з заявою чи клопотанням до іншої держави). Крім того, допускається позбавлення громадянства України особи, яка набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави. А паспорт іншої держави і є «документом,  виданим уповноваженим органом».

До речі, позбавити громадянства можуть і в примусовому порядку. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи (на території регіону – УГІРФО ГУ МВС України в Закарпатській області) веде облік осіб, які припинили громадянство України, готує подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилає на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; вилучає в осіб, громадянство яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон та видають довідки про припинення громадянства України. Аналогічними повноваженнями наділене й Міністерство закордонних справ України, диппредставництва та консульські установи України за кордоном.

Щоправда, на практиці почути про те, що одні чи інші примусово позбавляли громадянства, поки не доводилося….
Масштаби – невідомі

Для полінаціонального Закарпаття порушена проблема – мегаактуальна. Щоправда, з’ясувати, скільки ж закарпатців мають паспорти іноземних держав, – справа складна. Офіційно називаються одні цифри, неофіційно – інші. Приміром, голова Асоціації румунів Закарпаття ім. Кожбука Юрій Оприш каже, що румунськими паспортами володіють 10 % представників румунської нацменшини (їх у Закарпатті 34 тисячі); місцеві мешканці потай зізнаються, що такий документ мають принаймні вп’ятеро більше. Експерти сходяться на зовсім іншій цифрі – хай неофіційно, але загалом відсотків 90 дорослого чоловічого населення працездатного віку мають паспорти Румунії. До них ще треба додати й жіноцтво, яке останнім часом також активізувалося в пошуках заробітків за кордоном.

Офіційно так само нереально довідатися про те, скільки словаків у Закарпатті отримали ще і паспорти прабатьківщини. Годі не згадати й про місцевих угорців, котрі також мають паспорти Угорської Республіки: хоча, за тими ж таки соціологічними даними, таких порушників законодавства про громадянство серед угорців значно менше, ніж серед румунів – відсотків до 15-20 (хоча угор­ська меншина, у порівнянні з румунською, значно більша). При цьому не треба забувати, що, за даними директорки Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді Світлани Мітряєвої, майже 75 % етніч­них угорців краю отримали паспорт закордонного угорця. Чим далі, тим більше і не угорців роблять усе можливе, аби такий статус отримати, – це тема іншої розмови. Наразі ж мова про те, що в Закарпатті хіба що лінивий або надто законослухняний не робить собі посвідки, яка би дозволила без перешкод рухатися Євроспільнотою та без проблем отримувати шенгенські візи.
Паспорт іноземної держави – перепустка в Європу

Днями мені довелося побувати на Тячівщині, от і вирішила поцікавитися, як живе румунська нацменшина краю. Певна річ, зацікавило і питання румунських паспортів. Про це розповів Юрій Оприш: «Для представників румунської нацменшини, які мають паспорти Румунії, – це можливість вільно потрапити до 24 країн, які визнають Румунію як члена ЄС. Ще один позитив – працевлаштування на Заході: працедавець звертає особливу увагу на наявність європейського паспорта – з таким документом людину швидше візьмуть на роботу, бо не треба ще витрачати час і гроші на оформлення закордонних паспортів, віз тощо». Крім того, зізнаються вже самі тячівці, вигідно купувати в Європі автомобілі, де ціни на них значно нижчі, та завозити до України, не сплачуючи митні збори й платежі.
Ще один позитив – відпочинок у Європі. Або, наприклад, можливість вчитися. «Паспорти Румунії дозволяють закарпатцям здобувати вищу освіту в румунських вузах. Відтак по закінченні навчального закладу є кращі та ширші можливості щодо працевлаштування за кордоном, ніж тут, в Україні. До речі, наше товариство щороку кільком випускникам румунських шкіл сприяє в оформленні документів для отримання освіти в Румунії», – додає Юрій Оприш. При цьому уточнює, що не бачить у факті наявності паспортів іноземних держав в українців жодних загроз національній безпеці. Бо які можуть бути проблеми, якщо «…запитайте у наших чотирьох сотень депутатів Верховної Ради, скільки з них мають російське громадянство? Гадаю, ті ж таки 90 %. І нічого! Питання кількох громадянств нині – не принципове».

Думки представників румунської нацменшини практично ідентичні позиціям й угорців, і словаків. І хоча серед останніх, як уже згадувалося, значно менше тих, котрі собі й офіційні паспорти роблять, проте позитив, згаданий вище, актуальний і для них. 
«Чужі»  паспорти загрожують національній безпеці

Проте позитив – лише один кінець палиці. Є й негатив: експерти стверджують, що наявність в українців паспортів іноземних держав – це бомба сповільненої дії, пряма загроза національним і територіальним інтересам країни. Принаймні такої думки один із кращих експертів у даному питанні в Україні Світлана Мітряєва.

Не будемо показувати пальцем, але деяким державам вигід­но, щоб громадяни іноземних держав мали паспорти саме їхньої держави. Знайшла з цього приводу дуже хороший висновок у мережі Інтернет – «…це може слугувати виправданням для різних акцій типу «примушування до миру» чи для висування територіальних претензій». На кшталт – Росії до Грузії щодо Південної Осетії. Страшно? Еге ж! Тому питання одного паспорта у громадян України є надзвичайно важливим. Причому ця проблема актуальна не лише для Закарпаття, а й для інших регіонів. За даними «Інтерфакс», у Криму проживає близько 100 тис. громадян, які мають два паспорти – України та Росії. За словами експертів, чимало паспортів іноземних держав і у «головних українських патріотів» – жителів Волині та Львівщини.

Саме тому дедалі більше «мудрих голів» сходяться на думці про те, що в Законі України «Про громадянство України» подібні питання мусять бути чітко і без колізій врегульо­вані. Буквально торік з’явилася низка законопроектів, які передбачають посилення відповідальності за «чужі паспорти в кишені». У червні 2009-го Верховна Рада України у І читанні ухвалила два документи, за якими за приховування факту подвійного громадянства передбачається покарання у вигляді обмеження волі до 5 років. При цьому, аби офіційно зголоситися про факт набуття чи перебування у громадянстві іншої держави, громадянин України має місяць часу, інакше може «сісти» на 5 років або отримати штраф – 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів!
Не  все те золото, що блищить…

І про найголовніше: не все так добре з тими паспортами іноземних держав і для їхніх власників. Є кілька проблем. Перша – робота: спочатку наші підприємства зобов’язані працевлаштувати українців, а потім усіх інших. Каже ужгородський юрист Василь Поштак: «За законодавством, дозвіл на використання праці іноземця, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця».

Інша проблема – земля. За Земельним кодексом України, «землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Невідчуження землі у строк є підставою для припинення права власності на землю або здійснення примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку». Це означає, що, маючи паспорт Румунії чи Угорщини, українці в принципі стають іноземцями і втрачають право користуватися землею; якщо ж ще ухвалять відповідні закони про примусове позбавлення в таких випадках українського громадянства, то люди з кількома паспортами можуть втратити значну частину майна!

Позбувшись громадянства України, особа також може втратити право на одержання пенсії, якщо між Україною та країною її нового громадянства нема відповідного міжнародного договору. Але при цьому треба враховувати, що навіть якщо і є така угода, то в бага­тьох країнах Європи пенсійний вік вищий за український. А з нашим рівнем життя й екологією пенсії та спокійного відпочинку в багатій Європі можна й не дочекатися…

Наталка Петерварі, http://www.mukachevo.net