Marianna Soronevych
Остання легалізація, що стосувалася виключно домашніх працівників та доглядальниць, відбулася в Італії у 2009 році. Тоді було подано менш ніж 300 тисяч запитів. Причина – невідповідність реквізитів та відмови роботодавців у санаторії робочих стосунків.
Легалізація 2020 досить схожа на санаторію 2009 року. тому, ознайомитися із нею, допоможе зрозуміти, чого чекати теперішнім претендентам на отримання дозволу на проживання.
НЕОЧІКУВАНО МАЛА КІЛЬКІСТЬ ПОДАНИХ ЗАЯВ
Подати запит можна було із 1 по 30 вересня 2009. Тоді менш ніж 300 тисяч роботодавців забажали легалізувати своїх працівників. Ця цифра набагато була набагато нижчою, ніж ту на яку сподівалося Міністерство Внутрішніх справ очікувало 500 – 750 тисяч заяв.
Цьогорічна легалізація також не виправдала сподівання уряду по кількості поданих заяв. Саме тому, дату завершення подачі документів було продовжено.
ПРИЧИНИ МАЛОЇ КІЛЬКОСТІ ЗАЯВ
Причин малої кількості поданих заяв у 2009 році було кілька: високий мінімальний річний прибуток (мінімум 20 тисяч євро), який вимагався для офіційного прийому на роботу домашніх працівниць, та мінімальна кількість робочих годин (20 на тиждень) які працівник повинен бути зайнятий у одного і того ж роботодавця.
Крім того, роботодавці повинні були оплати 500 євро та контрибути за кожного працівника. Іноземці повинні були продемонструвати свою присутність в країна до 30 червня 2009 року.
Саме ці вимоги залишили за бортом багатьох.
Як бачите, ці умови практично однакові із легалізацію 2020 року.
ЖЕРТВИ ОБСТАВИН
Навіть за наявності реквізитів, багато роботодавців не побажали легалізувати своїх працівників, погрожуючи їм звільненнями.
Це перетворило робітників на справжніх жертв обставин, бо навіть у випадку звернення до суду, іноземці ризикували депортацією.
Незважаючи на готовність працівників подати заяву без роботодавця, щоб отримати дозвіл на проживання для пошуку роботи на шість місяців, такої можливості їм дано не було.
РИНОК ФІКТИВНИХ КОНТРАКТІВ
За таких умов, під час легалізації-2009 ринок фіктивних контрактів став закономірністю, а не винятком. Нелегали були готові заплатити тисячі євро тим, хто погоджувався подати на них заяву.
Чудовий бізнес для шахраїв та посередників у таких справах!
Були випадки, коли бланки для оплати контрибуту продавалися за значні суми, в той час, як їх можна було безкоштовно взяти з Інтернету.
ЧАС ОЧІКУВАННЯ НА ДОКУМЕНТИ
Щасливці, яким вдалося скористатися легалізацією, були вимушені чекати на дозвіл на проживання протягом тривалого часу.
Запити на амністію розглядають відділи імміграції та квестури, які і без того зайняті аналізом сотень тисяч об’єднання сімей, громадянства та дозволів на проживання.
Як відомо, державні органи Італії дуже рідко дотримуються термінів розгляду справ, визначених законом.
У провінціях із найбільшою кількістю іноземців, зокрема у Римі та Мілані, для підписання робочого контракту працівники чекали понад рік. Лише по тому вони могли подати запит на отримання дозволу на проживання. Тобто, в деяких випадках на реальне отримання пермессо люди чекали по 1,5-2 роки.
На цьогорічну легалізацію було подано 207,542 запити, тобто, майже на 100 тисяч заяв менше. Тож, є надія, що очікувати пермессо доведеться коротший термін.
Здавалося б, легалізація – це добрий шанс дати дозвіл на проживання якнайбільшій кількості нелегалів, які працюють доглядальницями та домашніми працівницями в італійських сім’ях.
Проте, практика попередніх санаторій засвідчила діаметрально протилежне: вони залишають без документів сотні тисяч іноземців.
Маріанна Сороневич
Вас цікавлять новини що стосуються легалізації в Італії? Лайкніть цю сторінку 👍🏼 та слідкуйте за майбутніми публікаціями.
