Marianna Soronevych
В адміністративному суді Падови відбулось слухання справи про видачу карти на проживання працівнику з робочим контрактом на визначений термін. Іноземець оскаржував рішення Поліцейського управління, за яким він не міг отримати цього документа. Спираючись на Конституцію, суд визнав це рішення неправильним трактуванням закону про імміграцію.
Згідно з параграфом 9 Єдиного тексту про імміграцію, заяву на отримання карти на проживання може подавати “іноземець, який легально проживає на території Італії щонайменше шість років, має дозвіл на проживання з мотивів, які дають можливість невизначеної кількості поновлень, і продемонструє річний дохід, достатній для утримання себе та своєї сім’ї”.
Квестура: “Потрібно мати контракт на
роботу на невизначений термін”
Українець був переконаний, що має необхідні реквізити. Він легально проживає у Падові протягом шести років, має контракт на підлеглу роботу в одному сільськогосподарському товаристві. Отже, подав запит до квестури на отримання карти на проживання. Проте Поліцейське управління відмовило йому, вказавши, що контракт не є на невизначений термін, незважаючи на те, що роботодавець підтвердив намір продовжити контракт.
Квестура пояснила своє рішення так: “Карта на проживання не може бути видана іноземцю з дозволом на проживання з мотивів підлеглої роботи та контрактом на визначений період, бо він не передбачає невизначену кількість поновлень”. Це рішення підтверджене циркуляром, виданим Міністерством внутрішніх справ.
Суддя: “Рішення є несправедливим”
Однак, судді регіону Венето, до яких звернувся українець, щоб захистити свої права, вирішили, що така інтерпретація закону не є правильною.
Закон, власне, вимагає наявність контракту на роботу, який дає можливість невизначеної кількості поновлень, а дозвіл на підлеглу роботу не заперечує такої можливості, – пояснює висновок суду. – У період, коли термін дії пермессо підходить до завершення, іноземець може підтвердити підписання нового, або продовження старого контракту на роботу (неважливо, на визначений період чи ні).
Таким чином, адміністративний суд став на бік українського громадянина: він володіє реквізитами, достатніми для отримання карти на проживання.
Численні іноземці, які проживають в Італії, з інтересом спостерігали за перебігом цієї справи. Вони з ентузіазмом зустріли рішення суду, сподіваючись, що цей, окремо взятий випадок, офіційно визнаний виконавчою владою Італії, змінить усю систему. Адже ту ж практику заперечення видачі карти на проживання застосовують багатьма іншими Поліцейськими управліннями.
Ельвіо Паска,
переклад Маріанни Сороневич
