Marianna Soronevych
Всупереч загальнопоширеним уявленням, міграція потенційно здатна покращити життя мільйонів людей – такими є висновки щорічного дослідження ООН із людського розвитку, який цього року було присвячено питанню міграції.
Головною причиною, через яку люди залишають свої країни, є прагнення кращого життя – кажуть в ООН.
Водночас, за даними цієї організації, за останні 5 років Україна опустилася на 7 сходинок у загальному рейтингу людського розвитку. Відтак не дивно, що українці-заробітчани, кількість яких оцінюється від півтора до чотирьох з половиною мільйонів осіб, – досить численна частка у загальній армії мігрантів.
Кожен сьомий
Майже мільярд осіб – а це кожен сьомий мешканець планети – нині є мігрантом. Але, вважають в ООН, міграція – це процес, яким потрібно керувати, а не проблема, яку треба вирішувати. Адже переваги від неї у глобальному контексті є набагато більшими, аніж про це звикли говорити – каже постійний представник Програми розвитку ООН в Україні Олів’є Адам.
“Загальні висновки полягають у тому, що для більшості мігрантів покращення рівня життя, зокрема, не тільки з точки зору доходів, але й ширшими можливостями для здоров’я, освіти, навчання для дітей, є суттєвішими, ніж витрати, складності та стрес, пов’язаний із переїздом. Відтак, міграція є позитивним чинником для людського розвитку. Особливо якщо вона супроводжується правильними кроками урядів країн, що приймають мігрантів”, – каже він.
На погляд експертів ООН, мігранти не тільки сприяють економічному розвитку тих країн, куди потрапляють, але й суттєво впливають на економіку країн, звідки вони походять. Наприклад, доходи працівника, який мігрував до розвиненої країни із країни, що розвивається, можуть зрости до 15 разів. У деяких країнах грошові перекази заробітчан перевищують обсяги офіційної міжнародної допомоги. Загальні грошові перекази мігрантів у 2007 році, за даними ООН, становили 370 мільярдів доларів, із них 4.5 мільярди – були грошовими переказами до України.
Водночас Дайва Вілкеліте з Міжнародної організації міграції каже, що переваги від міграції можна оцінювати не тільки за фінансовими показниками:
“Для мене особисто мігранти схожі на метеликів, які летять на світло, керуючись своїми мріями про краще життя. Більшість із них спалює свої крильця, але є і ті, кому вдається втілити свої мрії. Крім того, у міграції є і цілком матеріальні наслідки. За даними Національного банку України, минулого року українці, що працюють за кордоном, перерахували до України 2 мільярди доларів. І це тільки за офіційними каналами. Ми вважаємо, що принаймні стільки ж надходить у спосіб “із рук в руки.” Але до цього ще можна додати нові знання інших мов і культур, досвід, професійні навички. Одне з моїх улюблених місць в Україні – село Нижні Петрівці у Чернівецькій області. Там живуть 4 тисячі мешканців, які говорять португальською, італійською, французькою. І там відчуття причетності України до Європи є сильнішим, ніж деінде.”
Товкти копійку
Західна Україна – найбільший постачальник українців-заробітчан. За даними Інституту Соціології НАН України, звідти походять 43% мігрантів, тоді як із центральних регіонів – понад чверть від загальної кількості, а Схід та Південь дають по 19% та 13% відповідно. Головна причина міграції – прагнення кращого рівня життя та пошуки роботи – каже експерт інституту Ірина Прибиткова. Адже загалом рівень задоволення українців своїм життям – нижче критичного рівня.
“Інтегральний індекс соціального самопочуття сьогодні складає менше 40%, а це є середнім значенням – умовним нулем – нижче якого перебувають показники негативного рівня задоволення потреб громадян”, – пояснює вона.
Пані Ірина також додає ще кілька знакових цифр: дві третини українських мігрантів походять із села, і лише кожен десятий має вищу освіту. Саме такий контингент мігрантів – будівельників, хатніх працівниць та повій – знають у Європі та Росії.
Співай за візу!
А через що доводиться проходити українцям, які могли б показати світу дещо іншу Україну, розповідає музикант Володимир Сухін:
“Загалом, похід до будь-якого посольства, – і зі мною погодяться люди, які часто туди звертаються, – це завжди здача крові. І ситуації бувають різні, інколи – досить кумедні. Одного разу їхали ми на один дуже серйозний джазовий фестиваль в одну із західних країн. Ми вже зверталися до цього посольства і раніше. Але того разу вони стали вимагати, аби ми отримали саме робочу візу. А для цього потрібна була така собі “петиція,” – це слово я ще довго пам’ятатиму. Наш роботодавець – директор фестивалю – все зробив правильно, надіславши цей документ не до посольства, а до міграційних органів цієї країни. Але в посольстві або цього не знали, або не хотіли сприймати. Отож, ми ходили і раз, і два, і три. Аж на третій раз цей клерк у посольстві нам і каже: то ви себе музикантами вважаєте? – а ну, заспівайте! І ми були змушені розважати і його, і тих людей, хто там ще у черзі стояв. Співали джазовий стандарт від Елли Фіцжеральд.”
Музикант, який має багаторічний досвід спілкування із посольствами по роботі, каже, що йому важко уявити, як мільйони українських заробітчан могли потрапити до Західних країн у легальний спосіб.
Виглядає, невипадково у своєму звіті ООН також подає кілька порад країнам, що приймають мігрантів, аби перетворити їх із проблеми у переваги. Серед порад – спрощення процедур в’їзду та здешевлення необхідних документів. Автори доповіді вважають, що це дозволити знизити рівень нелегальної міграції.
