Marianna Soronevych
З 9 травня набув чинності закон про внески до Пенсійного фонду працюючими за кордоном українцями. Та, наразі заробітчани не знають, яким чином сплачуватимуть внески до Пенсійного фонду.
Історія Ірини типова: через втрату роботи, проблеми в сім’ї, бажання дати дітям освіту, виїхала до Італії. Думала, що на рік, а вже працює десятий. Починала, як і більшість українських жінок-заробітчанок – із догляду за літніми людьми. Тепер уже працює легально, добре виглядає та гарно говорить італійською. Гроші, які висилає додому, ідуть на ремонт квартири, навчання дітей. Жінка б уже хотіла повернутися додому, але боїться, що не знайде роботи.
«Я вже думала дома зупинитися, але мені 45-й рік й ніде мене не беруть на роботу. Прибиральницею піду – хіба сім’ю вигодую? Як можна двоє дітей вчити і в Україні працювати? Ми своє пропустили, поки тут були. Я не хочу такої долі для своїх дітей», – каже Ірина.
Заробітчани почали декларувати свої доходи
Більшість грошей, які заробляють трудові мігранти, витрачається їхніми родинами на споживчі потреби. Добре, якщо йдеться про купівлю житла, навчання дітей, придбання автомобіля, влаштування весілля. Мало кому вдається накопичити необхідну суму й розпочати власний бізнес.
Із кожним роком все більше заробітчан хочуть декларувати свої заробітки, каже начальник управління оподаткування фізичних осіб головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області Петро Кулик.
«Є позитивним те, що більше заробітчан декларують у нас доходи, зароблені за кордоном. На сьогодні вже близько двохсот заробітчан задекларували доходів на суму 11 мільйонів гривень, з яких сплачено 1 мільйон 600 тисяч гривень податку. Серед цих заробітчан є громадяни, які задекларували доходи іноземного походження в розмірі понад один мільйон гривень. Задекларувавши іноземні доходи, громадянин їх таким чином легалізує», – говорить Петро Кулик.
Чи тішать заробітчанські кошти?
Минулого року через фінансові установи області заробітчани перерахували удвічі менше грошей – 212 мільйонів доларів проти 440 у позаминулому році. Щось заробітчани пересилають через банки, щось привозять самі, приїжджаючи у відпустку, щось передають знайомими. У будь-якому випадку ці гроші потім інвестуються в економіку України, бо тут витрачаються, але ж хто порахує соціальні втрати, зауважує голова обласної держадміністрації Михайло Вишиванюк.
«В минулому році сума поступила більш ніж у два рази менша у зв’язку з економічною кризою в Європейському союзі. Дуже багато людей наших повертається з Європи додому. І це позитив, що люди повертаються додому, у свої сім’ї, і у нас буде менше соціальних проблем. Бо заробітки, інвестиції в область – це одне, а соціальні питання – це інше, і тут можна поставити дуже велике запитання: де більше втрат, а де більше користі? Я думаю, що навіть більше ми втрачаємо, що люди за кордоном, ніж ті інвестиції, що надходять у наш регіон», – вважає Михайло Вишиванюк.
До обіцянок і нововведень – з недовірою
Новий закон про добровільні відрахування в Пенсійний фонд трудові мігранти сприймають неоднозначно, рівень недовіри до держави надто високий, каже один зі співорганізаторів спільноти колишніх заробітчан Італії «Пієта» з Івано-Франківська Ігор Лазоришин.
«Хто його знає, як воно буде. По-перше, не визначений конкретний механізм. Воно називається добровільне, але добровільне завершується з початком укладання договору з Пенсійним фондом. Тому що дальше вже підуть обов’язки. Які ці обов’язки, як вони стосуватимуться кожної людини – не роз’яснені, через те люди не довіряють таким речам А знаючи, що наш Пенсійний фонд має постійно боргові діри, треба людям роз’яснити деталі цього. Звісно, що ідея була б непогана, все залежить від її втілення», – каже Ігор Лазоришин.
Майже кожна третя родина на Прикарпатті має когось на заробітках за кордоном. Трудові мігранти чекають покращення економічного стану в Україні, щоб повернутися й застосувати удома здобутий досвід.
