Українська Італія - Gazeta Ukrainska

О, які надії подавала Оля! Така розумниця була, що не знати, чи хто в селі міг похвалитися такими здібностями. Вчителька німецької мови взагалі називала Олю вундеркіндом та генієм. Чи жарти, що дівчина у дев’ятому класі знала німецьку краще за вчительку, а коли закінчувала школу, вільно могла розмовляти п’ятьма іноземними мовами. Тож, виряджаючи в інститут, їй пророчили блискуче майбутнє. Ніхто і подумати не міг, що Олю чекатиме зовсім інша доля…

“... тут час минає якось зовсім по-іншому, відчуваєш ностальгію за домом, сім’єю, мовою. Часто думаю про те, як повернусь, відкладаючи час повернення рік за роком, боюсь, що, коли повернусь вдома буде все по-іншому.”

Вмостившись на зручному диванi, я пила каву з маленької порцелянової чашечки i розглядала вiтальню. Який все ж таки молодець мiй зять, зумiв вибудувати гарну хату! I донька її зi смаком облаштувала.