Українська Італія - Gazeta Ukrainska

Я хочу написати про самотність української емігрантки, жінки-заробітчанки, примушеної покинути всіх своїх рідних і все своє рідне, подавшись на заробітки, щоб покращити життя своїм дітям, хоч якось забезпечити їхнє майбутнє.

Дмитрик, син пані Світлани, народився в Італії, упродовж 3 років жив із бабусею та дідусем в Україні. Потім знову поїхав в Італію. Сьогодні живе у м. Дрогобичі, в Україні.

Усе в нас починалось, як у всіх, — не було за що жити, чоловік пив, а моєї вчительської зарплати не вистачало навіть на зимові чоботи. Ось я і послухалася порад товаришок і подалася на заробітки до Польщі, розповідає Тетяна газеті “Моя Сповідь”.

Сьогодні міграційні процеси є буденним явищем. Чимало українців та українок бачать для себе більше перспектив розвитку, а розгалужена система каналів комунікації дозволяє дистанційно підготувати ґрунт для життя за кордоном. Проте наприкінці 90-х еміграція була справжньою трагедією та випробуванням для тисяч українських родин, які їхали в невідомість.