Що робити, якщо поїздка додому на свята стає тортурою. Думка психолога - Gazeta Ukrainska

Життя

Щороку на свята родичі та друзі збираються разом, щоб виявити любов і доброту один до одного. В ідеальному випадку такі зустрічі сповнені щастя, теплоти і вдячності.

Якщо у вас саме така сім'я, ви — щасливчик.

Але якщо сімейні святкування у вас асоціюються зі стресом і негативними емоціями, то ви належите до тієї частини населення, якій свята приносять не тільки позитив, а й реальні проблеми.

Як психолог, я часто стикаюся з людьми, у яких свята пов'язані з глибокими переживаннями. Багато хто уникає своїх сімей. Поїхавши вчитися, вони рідко навідуються до рідних. А на свята доводиться робити те, чого робити вони не хочуть. Якщо ви погано підготовлені, це може стати передумовою для катастрофи і навіть проблем зі здоров'ям. Довгостроковий стрес може привести до проблем із травленням, серцевих захворювань, депресії. Деякі дослідження показали, що у людей, що піддаються стресу, більше вірусних інфекцій.

На щастя, до цього можна підготуватися, підійти до проблеми більш усвідомлено і, можливо, навіть краще впортатися з ними.

Багато хто уникає своїх сімей. Поїхавши вчитися, вони рідко навідуються до рідних. А на свята доводиться робити те, чого робити вони не хочуть.

Risultati immagini per родичі

Сила прийняття

Я часто працюю з людьми, які говорять: «Якби мій батько не пив так багато», «Якби моя мати прийняла те, яким життям я живу», «Мені потрібно, щоб брат перестав постійно мене дражнити».

Так, це дуже глибокі бажання, і якби вони справдилися, то людина відчула б нереальне полегшення. Але цього не відбувається, і на те є свої причини.

Я називаю це позицією «заперечення реальності», яка дуже обмежує людей. Ми роками живемо в світі, якого немає. Мама, якій все одно, яка у нас вага; люблячий батько; брат, яка не виміщає на нас власні проблеми — все це прекрасно, але це не про вас. Якщо ми живемо в запереченні, то приїжджаючи додому на свята, чекаємо, що цього разу все буде по-іншому. І розчаровуємося, вчергове.

А що відбувається, коли нам боляче? Ми або тікаємо, або вступаємо в конфлікт, поглиблюючи його все більше і більше. Можливо, це замкнене коло притаманне вашій родині вже багато років.

Що з цим робити? Я пропоную культивувати те, що називаю «позицією прийняття». За такого підходу ви маєте справу з реальністю, а не з тим, чого хотілося б. Щоб прийти до цього, потрібно відкритися болю, який є у вас всередині, і визнати, що ваше життя далеке від ідеалу. Це означає, наприклад, що вирушаючи на свята до родини, ви будете чітко розуміти: так, мати буде говорити негативні коментарі з приводу зовнішності, а брат дратуватиме вас. Такий підхід дозволяє менш болісно реагувати на подібні речі тп спокійно вирішувати, що з цим робити (і чи робити взагалі щось).

 

Або зміни, або відпусти

Я вчу своїх клієнтів такій життєвій навичці як «відпускання». Цей процес складається з трьох етапів:

1. Помітити болючий досвід і дозволити йому бути.

2. Вирішити, є в цьому досвіді якась користь.

3. Якщо є, щось із цим зробити. Якщо немає, відпустити.

На свята цей процес потрібно повторювати знову і знову, адже ми стикаємося з людьми і ситуаціями, яких постійно намагаємося уникнути в повсякденному житті.

 Risultati immagini per родичі

Як це виглядає на практиці?

Джейн їде на свята до своєї сім'ї. Їй вже страшно, особливо через матір, яка, звичайно ж, буде критикувати її зайву вагу і те, що у неї нікого немає.

Коли Джейн приїжджає додому і матір запитує, чому та знову виглядає огряднішою, вона:

1. Звертає увагу на біль і фрустрацію, які відчуває через сказане. Приймає ці почуття, звикається з ними.

2. Вирішує, чи є якийсь сенс у цих почуттях.

3. Вирішує, піти їй шляхом «змін», чи шляхом «відпускання».

У першому випадку потрібно відреагувати поведінково. Наприклад, зайняти рішучу позицію і відповісти фразою від першої особи. «Мені дуже неприємно, коли ти коментуєш мою вагу, і я була б дуже вдячна, якби ти утримувалася від цього, поки я вдома».

Ми не знаємо, як відреагує мама, але справа тут не стільки в результаті, скільки в наявності процесу, яким може керувати Джейн. Процес в цьому випадку — поведінка Джейн у відповідь на мамині коментарі. Мама може стати в оборонну позицію або розсердитися, але Джейн буде відчувати себе добре, тому що вона себе відстояла.

Джейн також може піти шляхом відпускання: помітивши свій біль і розчарування, вона зможе легше реагувати і не вступати в суперечку з матір'ю, як це було раніше. Вона відповість матері по-іншому або, можливо, взагалі змінить тему розмови. (...)

Immagine correlata

Підготовка

Перш ніж вирушити до родини на свята, знайдіть час відчути, які думки, почуття і пориви ви відчуваєте в зв'язку з цим. Це лише інформація, яка допоможе вам підготувати план.

Маючи в голові цю інформацію, подумайте, яким шляхом ви хочете піти — «змін» або «відпускання». Зробити щось із цим, або відпустити, оскільки ви ніяк не можете на це вплинути.

Якщо одного разу у вас щось не вийшло, це не означає, що не вийде наступного. І якщо минулого разу мама не врахувала ваших зауважень, можливо, варто зробити ще одну спробу. Навіть якщо єдиною винагородою буде те, що ви взяли справу в свої руки.

Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.

 ______________________________________________

 

Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.